Відповідно до закону про декоммунізацію, понад сто вулиць Кременчука отримали нові назви на честь видатних діячів міста чи країни - згадуємо цих людей.
На честь справжнього патріота
У часи громадянської війни 1918-1920 років чи то хорват, чи то серб Олеко (Алекс) Дундич воював у першій кінній армії Будьонного на Кременчуччині та загинув у бою. На його честь у місті, в районі Млинків, назвали вулицю. Однак в процесі декомунізації вона отримала нову назву – на честь уродженця Полтавщини, журналіста та поета-шестидесятника Василя Симоненка.
Ось деякі факти про нього. Народився Симненко в глухому поселенні Біївка Лубенського району 8 січня 1935 року. Про становлення поетів зазвичай пишуть: вірші складав ще зі шкільної лави, друкуватися почав у студентські літа. Але цей стереотип абсолютно не відповідає творчості Симоненка, який за часів «хрущовської відлиги» вітром увірвався у затхлу царину тодішнього «красного» письменства. Поет вразив читача не вишуканим мереживом слів, а справжністю почуттів, інтелектуальною високістю й молодечим завзяттям.
Василь дуже переймався долею українського народу через його злиденність, безправ’я, загрозу національного виродження. Саме за оприлюднення цих пекучих проблем його і незлюбила партноменклатура. Не подобалося владі й те, що Симоненко працював у складі комісії, яка перевіряла чутки про масові розстріли в енкаведистських катівнях і на підставі речових доказів відкрила широкому загалу дані про таємні братські могили жертв сталінізму у Києві та області: на Лук’янівському і Васильківському кладовищах, у хащах Биківнянського лісу.
Смерть 28-річного лицаря української поезії уже три десятиліття оповита ядучим туманом загадок та пліток.
…Сталося це влітку 1962 року, коли на залізничному вокзалі в Черкасах між буфетницею ресторану і Симоненком спалахнула суперечка: йому відмовили продати пачку цигарок. На шум-гам прийшли міліціонери, які скрутили Василеві руки й потягли силоміць до вокзальної кімнати міліції, після чого він опинився у в камері затриманих лінійного відділення аж у містечку Сміла…
Його колеги-журналісти, які приїхали рятувати Симоненка, стверджують, що письменника били. Саме після цієї пригоди поета ні на хвилину не полишали нестерпні болі в попереку, здолати які медицина виявилася безсилою.
Помер Василь Симоненко 14 грудня 1963 року.
Замість імені секретаря губкому компартії – згадка про лебедів
Декомунізація торкнулася і вулиці та проїзду Кірова. Під час обговорення пропозицій щодо перейменування вулиць представники громади висували різні варіанти, у тому числі й «вулиця Волонтерська». Проте замість імені радянського партійного діяча та секретаря Ленінградського губернського комітету компартії міськрада обрала назву «вулиця Лебедина».
Тупик Спокійний
До епохи масового перейменування у Кременчуці існував такий собі тупик Ревенка. Назвали його на честь кременчужанина, командира загону червоної гвардії. Однак тепер на фасадах будинків можна побачити таблички з новим написом – «тупик Спокійний».
Влад Тимченко
