Відповідно до закону про декоммунізацію, понад сто вулиць Кременчука отримали нові назви на честь видатних діячів міста чи країни - згадуємо цих людей.
Замість важковимовного прізвища – добре знайоме
Провулок у Крюкові, в районі Педагогічно-меморіального музею А. Макаренка, носив ім’я діяча німецького й міжнародного робітничого руху, одного із засновників комуністичної партії Німеччини – Карла Лібкнехта.
Провулок межує з вулицею, яка носить ім’я Почесного громадянина міста Івана Приходька. Саме він протягом 33 років очолював Крюківський вагонобудівний завод. За роки його правління підприємство стало значно потужнішим: були введені в експлуатацію нові будівлі, почалося житлове будівництво. Також Приходько брав участь у реконструкції Крюківського мосту.
Саме за його заслуги перед Кременчуком провулок на Лівому березі також вирішили назвати іменем Івана Приходька.
Маршала Радянського Союзу «замінив» гетьман українського козацтва
У Крюкові вулиця, яка носила ім’я радянського військового діяча, Маршала Радянського Союзу Василя Блюхера, змінила свою назву. Громадські активісти пропонували назвати її на честь генерала Никона Найди або українського просвітителя-гуманіста, філософа, поета Григорія Сковороди. Але міські депутати підтримали ще одну ініціативу громадськості – вул. Костянтина Острозького.
Князь Костянтин Острозький народився 1460 року на Волині і належав до одного з найславетніших українських князівських родів. У XVI столітті він став одним із найбільш видатних полководців, провів понад 30 битв. Могутній воїн брав участь в успішних кампаніях проти татар та Московської держави.
Людина доволі заможна, князь Острозький був також меценатом. Як православний, він не тільки щоразу виступав на захист віри свого народу, а й на свої кошти будував храми, допомагав монастирям. Тривалий час він фінансово підтримував Києво-Печерську Лавру. Його заслуги перед цим монастирем (та й узагалі перед православ’ям) були гідно оцінені: поховали князя 1553 року на території Лаври.
Фото Олександр Грінченко
Олена Сінтюріна
