Світла пам'ять Героям!
Сьогодні в Кременчуцькому краєзнавчому музеї традиційно відбулася церемонія вручення почесної відзнаки Кременчуцької міської територіальної громади «Захисник України — Герой Кременчука» (посмертно). 17 мужніх воїнів, 17 незламних синів Батьківщини повернулися на рідну землю на щиті. Їхні життя обірвала війна, яку росія розв’язала проти України.
Смуток і горе огорнули залу, де міський голова Віталій Малецький вручав відзнаки рідним загиблих військових.
Матері, батьки, діти, брати й сестри, дружини — кожному важко усвідомлювати, що людина, за яку вони отримали нагороду, вже ніколи не повернеться додому. З екрана, на якому демонстрували пам’ятні світлини, кожен із загиблих дивився на рідних, наче живий. Утім, нагороди замість них отримували близькі. І жодні слова співчуття не здатні втамувати біль утрати.
Сьогодні в музеї вшанували 17 захисників:
- Максима Панченка, який загинув 12.08.2023;
- Володимира Бараника, який загинув 25.08.2023;
- Миколу Скачка, який загинув 24.07.2024;
- Романа Іванова, який загинув 24.07.2024;
- Олега Овсія, який загинув 1.08.2024;
- Олександра Мукумбаєва, який загинув 17.08.2024;
- Віктора Поливяного, який загинув 1.09.2024;
- Олександра Кісіна, який загинув 27.10.2024;
- Ігоря Виходця, який загинув 3.12.2024;
- Олександра Покотила, який загинув 25.12.2024;
- Ярослава Фалюша, який загинув 30.01.2025;
- Сергія Горпинченка, який загинув 31.01.2025;
- Віктора Шаповала, який загинув 1.02.2025;
- Павла Удовицького, який загинув 6.02.2025;
- Євгенія Панасенка, який загинув 10.02.2025;
- Юрія Чечу, який загинув 16.02.2025;
- Ігоря Ігнатенка, який загинув 18.02.2025.
Утім, це лише частина захисників із Кременчука, які повернулися додому на щиті.
Говорити про рідну людину в минулому часі надзвичайно важко. Не кожен із присутніх зміг розповісти про того, на кого так чекав із війни. Проте деякі рідні поділилися спогадами про своїх синів.
Вікторія Анатоліївна, мама Віктора Поливяного, розповіла, що її син загинув, захищаючи рідне небо.
«Він служив у Повітряних силах, був військовим ще до війни — офіцером. Спочатку закінчив Харківський університет, потім навчався в академії. У нього було звання полковника. Я пишаюся дитиною! Він для мене — велика гордість, сила незламна! Його пам’ятають і побратими, і друзі, і вчителі, й однокласники. Він був дуже добрий, працьовитий, відповідальний. Усім ішов на допомогу і робив це з великою радістю, підказував, як потрібно зробити», — розповіла жінка.
Мати вважає, що її син гідний звання не лише Героя Кременчука, а й Героя України. У Вікторії Анатоліївни є ще донька. Жінка говорить про своїх дітей із великою любов’ю, адже кожен із них для неї однаково важливий.
У Григорія Яковича двоє синів. Старший продовжує воювати за Україну, а молодший, Олег Овсій, віддав за неї життя.
«Олег навчався у 19-й школі, потім закінчив наш інститут Остроградського. Його призвали з роботи, пішов захищати нашу землю. Дуже хороший син був, добрий! Дуже жалко його», — поділився чоловік.
Він додав, що пишається обома синами.
Церемонія нагородження завершилася, але пам’ять про полеглих захисників житиме в серцях кременчуківців і всіх українців.
У краєзнавчому музеї також працює виставка, присвячена сучасній російсько-українській війні. Серед експонатів — предмети, які розповідають про події та злочини війни. Сьогодні музейна колекція поповнилася ще одним експонатом: російським дроном, який передала до фондів закладу мати одного із загиблих захисників.
Жінка зробила це, аби люди бачили, які смертоносні безпілотники літають у небі над Україною та вбивають її громадян.
Олена Синтюрина
Фото авторки
Відео Мирослави Ковальчук
