Про грамотність, медіаграмотність, роботу з ШІ, чим пишається та найцікавіші випадки з шкільної праці.
Професія педагога — непроста і багатогранна. Адже учитель - це людина, якій ми довіряємо найцінніше – своїх дітей, свою надію, своє майбутнє. Педагог повинен бути яскравою, неповторною особистістю, носієм загальнолюдських цінностей, джерелом глибоких і різноманітних знань. Для своїх вихованців він є ланцюжком, що зв’язує досвід попередніх поколінь, але і показує і навчає прогресивних ідей, направлених на розвиток майбутніх поколінь.
Тож до Дня вчителя «Кременчуцька газета» поспілкувалася з декількома педагогами, яких нам порадили очільники кременчуцьких навчальних закладів.
Знайомтеся - вчителька- методистка зарубіжної літератури та медіакультури Кременчуцького ліцею №25 «Гуманітарний колегіум» Ольга Василівна Онищенко.
- Ким мріяли стати в дитинстві? Скільки професій, на вашу думку, об'єднує професія педагога і яких?
- Про професію вчителя в дитинстві не замислювалася. Хотіла стати диктором чи акторкою. Зараз розумію, що моя мрія частково збулася, бо професія педагога багатогранна. Учитель – це диктор, актор, сценарист і режисер своїх уроків, прискіпливий науковець, уважний психолог, добрий лікар, веселий аніматор, спортсмен-олімпієць (особливо, коли біжиш в укриття за п’ятикласниками), чесний суддя (бо діти не люблять несправедливість).
- Зі скількох років стали вчителем? Чи були у вас попередні професії?
- Учителем стала в 21 рік, зразу після закінчення Київського університету.
- Пригадайте неординарну ситуацію, яка запам'яталася на довгі роки і яку, можливо, тепер згадуєте з посмішкою. Або перший день роботи.
- На мою думку, школа –це простір щоденних неординарних ситуацій. З посмішкою згадую День Святого Валентина, коли в сумці знайшла валентинку з шоколадкою і написом «Від таємного прихильника».
Перший день роботи…Згадую з вдячністю і великим сумом. Під дверима кабінету, де я веду урок в 9 класі, тихенько стоїть директор, нині покійна Третініченко Тетяна Олександрівна: чи справлюся? Про це дізналася від неї, коли викликала в кабінет і сказала: «Олю, учительство – твоє покликання».
- Про неординарні методи викладання. Чи задіюєте в роботі якийсь зі своїх, особливих методів? Розкажіть, будь ласка, про них. У чому їх дієвість, імовірно, назвете досягнення ваших вихованців.
- Нестандартні методи вчать дітей комунікувати, працювати командою, знаходити компроміси, мислити творчо, використовувати гаджети для навчання, знімають тривожність, втому (що зараз дуже важливо).
Я інтегрую медіакультуру із зарубіжною літературою, бо сьогодні бути медіаграмотним – один із головних викликів часу. Мої учні охоче виконують медіазавдання: постери до книг, буктрейлери, репортажі з уроків, «кіночитання», комікси, фактчекінг за біографією письменника чи змістом твору, порівняння ілюстрації, створеної ШІ, з текстом твору. Як і багато моїх колег, створюю інтерактивні вправи у застосуноках Wordwall, LearningApps. Це сучасно, присутній елемент гри, змагання.
Дієвість цих методів у тому, що діти вдумливіше читають твори, відчувають себе творцями оригінальних медіатекстів, стають активнішими і розкутішими.
Пишаюся своїми учнями – призерами захисту робіт МАН із журналістики Ліпошко Вікою, Руденко Веронікою, Школьнік Юлею. Переможцями конкурсів: Старик Віолеттою , ІІ місце у конкурсі соціальної реклами читання (кафедра журналістики Полтавського педуніверситету ім В.Г.Короленка); Врадій Поліною, ІІІ місце(банер) , Волосян Мілою, ІІ місце (відеоролик) в обласному конкурсі імені Григорія Сковороди «Не шукай щастя за морями» із створення соціальної реклами; Горою Дариною, І місце у Всеукраїнському художньо-поетичному конкурсі «Слава захисникам України», який проводився Лабораторією психології масових комунікацій та медіаосвіти ІСПП НАПН України; Остапенко Аліною, І місце у Всеукраїнському конкурсі творчих і дослідницьких робіт для старшокласників «Діти і медіа» (номінація «Есе»).
- Назвіть ваш улюблений твір із зарубіжної літератури, або декілька. І той, який би радили прочитати кожному учневі та - чому.
- Мені подобаються твори шведського письменника Ульфа Старка «Чи вмієш ти свистати, Юганно?», «Диваки і зануди», «Маленька книжка про любов». Раджу прочитати їх не тільки учням, а й батькам. Про болючі теми (людську самотність, байдужість до чужого горя, смерть, втрату зв’язку поколінь) письменник пише природно і ясно, з долею гумору, тому читаються книги легко і «заходять» цифровому поколінню.
- Що вважаєте найбільшим викликом вчительської професії за цей навчальний рік (2024-2025рр..)? Як його плануєте (або уже) долаєте?
- Це емоційна підтримка дітей. Не тільки через психологічні вправи. Сьогодні школа – чи не єдине місце, де вони не відчувають, що зараз війна. Свята, майстер-класи, квести, подорожі – це те, що створює атмосферу нормального життя, зменшує тривожність і втомленість від навчання. Мої шестикласники – самі генератори ідей, від яких я в захваті і завжди готова підтримати.
Нагадаємо, 21-річний Мирослав Опря – кременчуцький вчитель початкових класів: про роботу та особисте
Ліна Романченко
фото - з особистих архівів Ольги Онищенко
