В ексклюзивному інтерв’ю нашій редакції чоловік розповів про те, що вже вдалося зробити, та з якими труднощами стикається.
Костянтин Рубан – директор фірми ТОВ «ПроНет». Це місцевий інтернет-провайдер, що здебільшого обслуговує мешканців приватного сектору. Саме з ним днями нам вдалося поспілкуватися. Він розповів, з чого все почалося та з якими труднощами стикається зараз.
З перших днів війни чоловік відвіз свою родину у Львівську область, де в нього є друзі. Тоді ж кременчужанин встав там на військовий облік. А невдовзі опинився на військових зборах, через що пробув на Львівщині майже місяць. У цей час його дружина вже повернулася додому.
Згодом, до Кременчука повернувся й К.Рубан. Сидіти та спостерігати за війною у власній оселі він не зміг. Тож вирішив займатися волонтерством.
«Я повернувся і зрозумів, що хочу бути корисним», - пригадує К.Рубан.
Розпочати важливу справу йому допоміг місцевий волонтер, екс-депутат Кременчуцької міської ради Дмитро Кавунник.
Разом з ним наприкінці квітня вони поїхали у Рівненську область. За словами співрозмовника, у місцевих ангарах знаходилася велика кількість гуманітарної допомоги, а саме продуктів.
Ці продуктові пакунки (загальною вагою 3 т 500 кг) пізніше вони вже роздавали малозабезпеченим верстам населення у селах і селищах Кременчуччини.
Ще раніше вдалося допомогти військовому, який був під Києвом у той час, коли російські орки опинилися поблизу столиці.
«Він сказав, що йому потрібен прилад нічного бачення на «Калашник»», - згадує наш співрозмовник.
Отримати такий необхідний прилад допоміг друг дитинства кременчужанина, наш земляк Денис Гавріков (Deny Montana), який зараз живе у Америці. Саме там зібрали кошти на пристрій, придбали його, а Костянтин тут вже був гарантом того, що «подарунок» доїде до військового. Обіцянку було витримано 20 квітня.
А далі кременчуцькі волонтери, серед яких Д.Кавунник та К.Рубан виїжджали на кордон України, аби отримати три автівки, які придбали у місті-побратимі Алітус: Mercedes Viano та Renault Kangoo – 2 шт.
Костянтин зазначає, що усі автівки приїхали повнесенькі. В них булу кувалди, лопати, запасні колеса тощо. Весь цей вантаж після кордону перезавантажили на додаткову автівку та усі разом їхали у Кременчук.
Mercedes Viano залишився у нашому місті на потреби територіальної оборони.
Одна з Renault Kangoo - вже на передовій.
Ще одну іномарку волонтери на початку червня везли на Харківщину. Серед них була й відома волонтерка Алла Заможська. Саме вона здебільшого організували цю поїздку. Військовим на передову везли багато необхідного, зокрема мобільний душ та мобільну зарядну станцію. Однак тоді і зламалася іномарка Renault Kangoo.
Діти серед війни
«Я не дуже вразлива людина. Я не знаю, з чим це пов’язано. Можливо з якоюсь безстрашністю. Мені не казали, куди ми того разу їхали. Я знав лише, що на передову. Мені було байдуже», – пригадує К.Рубан поїздку.
За його словами, тоді вони постійно чули вибухи, що лунали щомиті. Однак коли волонтери приїхали у село, а саме де військові могли відпочити та відбувалися ротації, несподівано побачили, як маленькі діточки прийшли пограти з бійцями у волейбол. Було їм від 2 до 8 рочків. Костянтин запевняє, що це найбільше його вразило у ту мить.
«Це 3 км від передової. Постійні вибухи. І прийшли до військових діти, пограти у волейбол. Я людина взагалі не сентиментальна, але тоді стало дуже сумно. Для мене емоції з дітьми – це слів немає…» - згадує наш співрозмовник.
Поверталися волонтери додому близько 20 години, через Ізюмський район. А вранці цей населений пункт вже захопили окупанти.
«Ні, страху немає. Більше здивування. Я не можу сказати, що страшно. Після того, як побачив дітей – було сумно», - описує емоції чоловік.
Пригадує, що коли виїжджали, в їхній автівці осколки пробили 2 колеса. Їх поспіхом заклеювали.
«По полю їдеш, міни лежать. Це нормально так. В якийсь час почув металевий дзвін під машиною. Зупинилися у посадці. Це я зараз вже знаю, де ми зупинилися, а тоді не знав. За словами військових, саме через цю посадку заходили диверсійно-розвідувальні групи», - пригадує К.Рубан.
А ще він каже, що, за словами військових, легше воювати, коли навколо немає цивільних та, звичайно, дітей. Тоді в них більш розв’язані руки для проведення бойових дій.
Тож батькам радить виїжджати у небезпечні регіони. У ці складні часи необхідну для цього допомогу можуть надати не лише волонтери, які вивозять родини, а й ті, хто готовий прийняти їх у себе.
Зокрема наш співрозмовник багато разів у місцевих групах у соцмережах публікував об’яву, про те, що готовий прийняти маму з дитиною за власний кошт. Залишив він й заявку у чат-боті «Дитина не сама». Однак жодного дзвінка не було.
«Є велика кількість людей, які можуть надати допомогу родинам з дітьми. Звісно, їх вистачить не на всіх, але їх багато», - вважає К.Рубан.
«Ганятиме погань до останнього»
«Чи дійсно у військових на передовій високий моральний дух?» - запитали ми у Костянтина. Адже, за його словами, у селі, про яке він розповідає, було багато бійців саме з Кременчука.
«У них взагалі немає проблем із моральним станом. Я скільки не спілкувався з ними – не чув таке. Є невеликі проблеми з забезпеченням, трішки з технічним забезпеченням. Але не скаржаться на моральний стан», - відповів волонтер на наше питання.
«Ганятиме погань до останнього, кажуть військові», - додає чоловік.
Та зазначає, що бійці недуже багато говорять.
Про дрони та супутниковий зв’язок
Одного разу до нашого співрозмовника звернувся Дмитро Правда, який колись жив у Кременчуці. Зараз його можна назвати «громадянином світу», бо живе він у різних країнах. Костянтин з ним не знайомий, але від Дмитра отримував дрони. Першого разу їх було 2 – Mavic mini 2.
Перший одразу відправили військовому на ім’я Олексій, який має позивний «Вовк». Саме цей чоловік 7 років тому стояв на захисті Донецького аеропорту, тож його ще називають Олексій-кіборг. Зараз він також боронить нашу землю – служить розвідником. Олексій ще на початку волонтерства Костянтина просив допомогти знайти йому дрон. І ось потреба вирішена.
«Інший я відав начальнику зв’язку та комунікацій поліції Кременчука. Дрон поїхав бити орків», - розповідає К.Рубан.
Співрозмовник зазначає, що збір коштів на потреби Збройних сил України триває постійно. Він отримує кошти на власну картку. Для цього К.Рубан просить блогерів, які мають мільйони підписників, та деякі ЗМІ опублікувати відповідні об’яви.
Окрім іншого, збирав кременчужанин кошти, аби придбати дрон Autel для Олексія-кіборга. Його вартість – близько 400 тис грн. Адже попередні вже вийшли з ладу. А розвіднику вкрай важко працювати без такого оснащення.
«В нас було тисяч 70. Після відповідних публікацій стало надходити багато коштів. Тож вдалося купити дрон Mavic 3 за 107 тис грн», - розповів кременчужанин.
Купує він їх у друзів із Західної України, які продають безпілотні літальні апарати по дуже низьких цінах.
«Якщо ці дрони коштують по 115 тис, я купив по 107», - пригадує К.Рубан та зазначає, що також для цих потреб йому вдалося за вигідним курсом обміняти гроші з PayPal (одна з найбільших електронних платіжних систем).
Зазначає, що відвозив цей дрон у одне з міст на Донеччині, наприкінці червня. А ще туди везли супутниковій телефон. Його передав син Вячеслава Кіндера – бійця з Горішніх Плавнів, який 18 червня загинув у Донецькій області. Коштує такий телефон близько 50 тис грн.
На кошти (близько 4 тис 500 грн), які надіслав знайомий з Голландії, волонтери придбали газовий балон, різні напої та батончики без шоколаду, що надали безкоштовно на одному з підприємств Кременчука, продукти тощо.
«А ще Олексій-кіборг розповів мені, що їх перекинули у напрямок Сєверодонецька. Там є проблеми зі зв’язком. Тому необхідно було знайти Starlink (глобальна супутникова система, ред.). І після того, як було кинуто оголошення, компанія LAMPDev надала його нам безкоштовно», - трішки похизувався К.Рубан.
Ось усе ці зібрали та на визначене місце.
Потік коштів суттєво зменшився
У нашій розмові з Костянтином ми поцікавилися, чого ж не вистачає волонтерам зараз?
«Грошей. Не мені, звісно. А саме волонтерських коштів», - почули у відповідь.
За його словами, зараз є потреба у зарядній станції. Військові просять також придбати автівки. Але, як вважає волонтер, купити їх краще за кордоном – це буде дешевше.
Костянтин підтверджує той факт, що у перші дні війні кошти волонтери отримували безперестанно, останнім часом доводиться їх шукати.
«Зараз виходить збирати тільки у Притули (Сергій Притула – відомий телеведучий, волонтер, ред.). Тому що Притула – це Притула. А я – людина значно менше відома. Хочу допомагати, але відчуваю нереалізованість. Тобто не вистачає публічності, розголосу про власну діяльність», - зауважує Костянтин.
Зустріч двох волонтерів
Одного разу у Кременчуці на одній із заправок К. Рубан почув розмову чоловіків у іншій автівці про те, що вони не можуть заправитися, бо немає палива.
«А в мене така робота, що автівки мають завжди їздити. Якщо вони не їздять – це великі проблеми. Тому свого часу я зібрав певну кількість палива у власному гаражі. Як то кажуть: «Щоб було». Розуміючи, що то теж волонтери, запропонував їм допомогу», - пригадує той день кременчужанин.
Усі разом вони під’їхали до гаражу, ключі від якого винесла дружина Костянтина. Заправили авітвку, чоловіки поділилися волонтерськими досягненнями і вже майже прощалися. Тоді дружина Костянтина, яка здогадалася, що чоловік не впізнав, з ким він спілкувався, нагадали йому, що допоміг він відомому співаку Петру Чорному.
«А він мені разів 20 наспівував пісню «Горить, палає техніка ворожа». Та я не був знайомий з його творчістю. Тому й не розумів, з ким познайомився», - посміхається кременчуцький волонтер.
П.Чорний телефонував Костянтину після ракетного влучення у торговий центр «Амастор», цікавився ситуацією.
Тож, як бачимо, допомога кременчужанина різнопланова. Він може підтримати і родину з дітьми, які виїхали із зони бойових дій, і допомогти привезти та роздати продуктову гуманітарну допомогу. А ще – не залишить військових без необхідного обладнання та підтримки.
Тож тримаємо стрій, допомагаємо Збройним силам України та віримо у нашу Перемогу!
Любов Мирна
Фото та відео – з власного архіву К.Рубана.
