Від першої особи.
Веслувальниця із Горішніх Плавнів Людмила Лузан перемогла на чемпіонаті світу – 2025 з веслування на байдарках і каное, який проходив у Мілані. Вона поклала собі в скарбничку 4 золоті медалі.
Сьогодні у Кременчуцькій військовій адміністрації з нагоди Дня фізичної культури і спорту України, який відзначають 13 вересня, тимчасово виконуючий обов’язки начальника Полтавської ОВА Володимир Когут вручив премії Людмилі Лузан та її тренеру Миколі Мацапурі.
Спортсменка дала інтерв'ю ЗМІ нашого міста.
– Завтра ми позначаємо День фізичної культури та спорту. Ви як власниця досить потужного напрямку. На що варто закцентувати, ваш погляд зсередини, що досить розвинуто в Україні? Якщо говорити саме про ваш вид спорту.
– Я хочу звернути увагу на те, що веслування в нашій області дуже розвинуте. Я, як приклад цього результату. Звісно, хочеться подякувати за велику підтримку. Видно, що цей спорт розвивають, видно молоде покоління, діти, які показують хороші результати. І, звісно, я дуже рада цьому і рада бути прикладом. І, звісно, дякую за велику підтримку, вклад у мене. Можливо, я як обличчя цього результату, але не видно роботи тренерів, клубів, фінансування, мого відновлення. Це дуже важливо. Без цього не було б. Дякую за цю можливість. Дякую захисникам, за те, що в нас є можливість жити, тренуватися, виїжджати на змагання і говорити про Україну.
– Як почався ваш шлях у цьому житті?
– Спочатку я займалася спортивною гімнастикою 10 років і виконала майстра спорту. Але відчувала, що хочу ще чогось досягти, а в гімнастиці був мій максимум. Тобто мій високий зріст і мої дані не дозволяли досягати великого успіху, і можна сказати, що в тому спорті мене не цінували. Коли я прийшла у веслування, я зрозуміла, що таке хотіти займатися видом спорту, показувати результати, ходити із задоволенням на тренування, перемагати. Тому мій шлях почався у 14 років. Вже за три місяці я навчилась веслувати, бо мала дуже хорошу спортивну базу. На перших змаганнях я завоювала п’яте місце на чемпіонаті України. Я дуже засмутилася, бо хотілося одразу вигравати. Але за рік я стала чемпіонкою України – і так розпочався мій довгий шлях до олімпійського золота.
– Ви з Горішніх Плавнів, чи відчувається підтримка Ferrexpo?
– Відчувається, звісно, і це дуже важливо. Я дуже вдячна цій підтримці, тому що без неї не було б таких великих результатів. Тому дуже дякую за цю підтримку. Неймовірно. Дуже дякую команді Ferrexpo.
– Яка ще була перемога чи нагорода така, що запам'яталась на все ваше спортивне життя?
– Звісно, це моя перша олімпійська медаль. Вона була на дистанції 200 метрів в одиночці, і це була бронза. Але вона на вагу золота, тому що, дійсно, Олімпійські ігри – це найвищі змагання в кар'єрі спортсмена, і ця медаль для мене дуже цінна і особлива. І ті емоції, які я пережила тоді, я запам'ятала на все життя. Мені здавалося, що наче земля парує, наче я літаю над нею. Неймовірне щастя, радість і відчуття того, що всі складні моменти були недарма, і весь цей шлях, який був нелегким, став дуже важливим.
– Чи пам'ятаєте якісь серйозні труднощі у спортивній кар’єрі і як вам вдалося їх подолати?
– Звісно, ці труднощі є завжди і ніколи не буває так, що все гладко й успіх приходить, роблячи звичайну роботу. Але не потрібно ніколи зупинятись і здаватися. Минулого року мені здавалося, що медалі світового рівня на дистанції 200 метрів в одиночці – це щось нереальне. А вже цього року я стаю чемпіонкою світу. Тому немає нічого нереального. Потрібно проходити ці труднощі, приймати досвід, рухатися далі на шляху до перемог. І хочеться сказати: ніколи не здавайтеся. Якщо ви любите свою справу, якщо ви вірите в те, чого хочете досягти – просто йдіть і робіть це з любов’ю, віддавайтеся повністю.
– Який секрет у тому, що не обласне місто Горішні Плавні кує чемпіонів з веслування?
– Секрету немає. Є любов до своєї справи, є підтримка людей великої команди. Я роблю від себе все можливе з великою вдячністю і любов’ю до своєї країни. І, звісно, ця підтримка відчувається. Від мене залишається лише робити свою роботу, проходити крізь труднощі. У такий важкий час, коли в країні війна, ми всі маємо бути сильними, робити свою справу, перемагати де б ми не були і ніколи не здаватися. Ми маємо показувати результат. Я щаслива, що цього року вдалося показати такий хороший результат. Хотілося б і надалі його покращувати, щоб це були золоті олімпійські нагороди. Тому ми будемо працювати. І не хочеться дуже багато розмовляти, хочеться результатом показувати, хто я і хто такі українці. І з такою підтримкою – це можливо.
Золоті перемоги Людмили Лузан стали гордістю Полтавщини і всієї України. Своєю наполегливістю, вдячністю тренерам та любов’ю до країни вона доводить: навіть у непрості часи можна й потрібно перемагати, надихати і дарувати Україні нові приводи для гордості.
Нагадаємо, Чемпіонку світу Людмилу Лузан та її тренера нагородив у Кременчуці очільник області Володимир Когут
Читайте: Полтавщина має чемпіонку світу: Людмила Лузан разом з Іриною Федорів здобули "золото" у Мілані
Каноїстка з Полтавщини Людмила Лузан здобула 4 медалі чемпіонату Європи
Олена Ліпошко
Фото авторки і зі сторінки в Фейсбуці Людмили Лузан, відео Ігоря Борисевича
