За народними повір’ями саме у ці дні русалки з річки Сухий Кагамлик відходять до зимової сплячки. Про головну із них і багато цікавого - у цій публікації.
У Кременчуцькій публічній бібліотеці після тривалої перерви відновились зустрічі «Цікаві історії із запасників музею». Директорка Кременчуцького краєзнавчого музею Алла Гайшинська повідала кілька легенд, серед них про русалок, яких за переказами містян можна зустріти на берегах річки Сухий Кагамлик. Кременчуцька газета передає оповідь без скорочення.
На початку свої розповіді пані Алла нагадала, що русалки, які фігурують в легендах слов’янських народів, відрізняються від інших, адже вони мають ноги. А ось на картинах Тараса Шевченка ці істоти зображені, як жінки в тілі, які вміли літати. Та нерідко митці зображували русалок лукавими і підступними, які і човна перекинуть, і рибалку до смерті залоскочуть. Вона зауважила, що то жінки, які померли не своєю смертю, а вкоротили віку.
«Вони не пам’ятають людського імені, а отримують його у спілкуванні між собою. А ще русалку впізнати неможливо, адже вона змінює образ. Тобто, якщо знайома втопилась і стала русалкою, то її не пізнають. У кожної своя територія на воді, одна не зазіхає на територію іншої. Але в Сухому Кагамлику є русалка, яка може згадати людське життя. А звали її Мавра. Колись давно у селі Савине (зараз район Молодіжного, авт.) жив козак і була в нього донька. Він був родом від Сави Гонивітра – останнього козака-характерника середнього Придніпров'я. Міг вітер зупинити, по вогню і воді ходити. І була в нього з дружиною єдина донька Мавра. Вона покохала хлопця із свого села, якого звали Тимофій. Оскільки батьки дівчини були дуже багаті, то хлопець їм не дуже сподобався. Але донька-одиначка могла «крутити» батьками. Якось вона вирішила, що віддасть всі свої дівочі прикраси для того, аби звести церкву в ім'я Святих Тимофія і Маври. Такий храм справді існував в Кременчуці (про це свідчать дані із архіву). Звели її в ті часи, коли були титарі – люди, які фінансують будівництво церкви. А саме чоловіки. Дівчата могли бути титарівнами, це – доньки титарів. Але щоб сама жінка фінансувала, то небачено. І ось церкву на кошти Маври у Кременчуці таки звели, приїхав преосвященний її освячувати і весь час запинався, на словах, що жінка-титар», - розповіла Гайшинська.
Мавра з Тимофієм вирішили, що після того, як зведуть церкву, як там пройде перша служба, одружаться: хлопець попросить у батька її руки.
«Але її помилка булав тому, що вона занадто довірились судженому. Між ними навіть була інтимна близькість. Але він виявився негідником – похвалився про це своїм товаришам. Вони ж може заздрили, що вона багата, може щось інше, та почали намовляти хлопця. Говорячи, що вона і дівчиною не береглась, а що буде, як одружитесь. Пророкували Тимофію життя у приймах. І, врешті, він охолодів до Маври, а вона не помічала, бо весь час контролювала будівництво церкви. Ось, у день освячення, Тимофій зник – не прийшов на цю події. Вона ледь дочекалась завершення і побігла до хлопця додому, але там побачила іншу дівчину. А він ще каже, що то - наречена. Це для Маври був грім серед ясного неба. Вона не витримала сердечного болю і кинулась в річку Сухий Кагамлик. Тієї ж ночі блискавка вдарила в церкву і вона згоріла вщент. Але тому, що Мавра звела культову споруду, вищі сили дали їй послаблення – жінка стала русалкою, яка пам’ятає своє ім'я. Вона могла упізнавати знайомих людей, а вони її - ні. Дуже любила ця русалка маленьких дітей. Тому, коли вони самі йшли купатися на річку в небезпечні місця, навмисно лякала їх, щоб тікали геть», - розповіла директорка Краєзнавчого музею.
Що ж сталось з Тимофієм після смерті Маври? Його життя не склалось. Одружився він з тією дівчиною, але нічого у них не ладилось. І все те, що хлопці кепкували, що зробить Мавра (зрадить, авт.), то робила його дружина.
«Вважається, що Мавра серед усіх русалок Сухого Кагамлика – найстарша, тобто найголовніша. Тому жінки з Петрівки, Молодіжного, коли підозрюють, що чоловік зраджує, надвечір йдуть до річки і розповідають про це Маврі. У той же час русалки із Сухого Кагамлика дуже не люблять тих, хто скаче у гречку. І можуть наробити багато лиха. Тому вважається, що на Петрівці живуть найвірніші чоловіки», - її слова.
«Аби задобрити русалку, потрібно небагато. Подарувати їй гребінець, або шматок тканини на сорочку. Йдете ввечері на річку, хоч травинку в кармані майте - то буде теж подарунком. За це вона і в господарстві допоможе. А ще хочу попередити, що русалки довго без води можуть обходитися. Де гарантія, що їх немає серед нас далеко від річки?» - із розповіді Гайшинської.
Цікаво, але у Кременчуці є повір’я, що русалки лягають у зимову сплячку, коли вимикають міські фонтани. Зазначимо, що головний фонтан в місті, що у сквері ім. О.Бабаєва, працює десь до кінця жовтня. Тож скоро у русалок буде сигнал.
«Також на річках доки квітне біле латаття, доти живуть русалки. На жаль, у нас дуже засмічені малі річки та Дніпро теж. Ви погляньте, як у останні роки змінюється Сухий Кагамлик – заростає водоростями, все менше стає місця для русалок, менше білого латаття», - розповіла кременчужанка.
Найцікавіше із розповіді Алли Гайшинської ми приберегли насамкінець. А саме оповідь про русалчин міст. Такий дійсно існує в Кременчуці. Знаєте на Петрівці пішохідний міст із жовто-синіми перилами? Так ось - це саме він.
«Русалчин місток може допомогти і без русалок. Для цього потрібно перед сходом сонця роздягтися догола і три рази так пройтися. Кажуть, якщо загадати бажання, то все збудеться», - каже кременчужанка.
Але зважайте, що недалеко є багатоповерхівка, тож влітку біля нього відпочивають компаніями, через це стати героєм чи геройкою одного із місцевих телеграм-каналів, ой як просто.
Нагадаємо, чому у Міському саду треба шукати Марусчине дерево.
Олена Ліпошко
Фото авторки
