15 липня стародавнє українське свято Берегині – матері-прародительки всього живого.
Образ Берегині трансформувався в український тризуб – символ України. Християни звертаються в цей день до образу Богородиці.
Образ Берегині – один з головних і найдавніших в традиціях як українського народу, так і всіх слов’ян. Берегиня – від слова «берегти» – символ життя, богиня родючості, природи, добра, мати всього живого, що є на землі. Берегиня дає життя і оберігає кожну живу істоту. З приходом християнства образ Берегині злився з образом Богородиці.
Берегиня була у наших предків захисницею дому та сім’ї від всякого зла, добра домашня богиня, яка оберігала будинок, маленьких дітей, благополуччя родини. Археологи та історики знаходять її скульптурки і зображення в стародавніх оселях слов’ян, амулети з образом Берегині носили з собою, часто – на шиї.
Берегиню постійно супроводжували вершники, які уособлюють сонце. До неї зверталися в період дозрівання врожаю, і особливо хліба, що показує приналежність богині до верховних покpoвителів людського роду.
Образ Берегині – жінки з піднятими для благословення руками – знайшов широке поширення в українській народній творчості. Образ матері Берегині можна зустріти на вишиванках і писанках, ляльках-оберегax будинку мотанках, схематичне зображення Берегині трансформувалося в малюнок тризуба – один з трьох символів України, герб нашої країни.
З приходом християнства образ Берегині трансформувався в образ Пресвятої Богородиці. У православному церковному календарі 15 липня День вшанування пам’яті святителя – митрополита Київського і всієї Русі. Інші назви свята: «Сира Богородиця», «Сирна Богородиця», «Фотій», «День Петрової Мaтки».
На Берегиню дівчата ходили в ліс – вклонитися березі і попросити щастя в любові. На Берегиню можна було спробувати пpивоpoжити коханого за допомогою березової гілочки.
15 липня було прийнято виносити на луки вишиті рушники, розстеляти їх на вологій від роси траві, а потім обтирати ними обличчя – на здоров’я і силу. Після рушники вивішувалися на березах, щоб дерева могли поділитися своєю силою з тканиною. Такі рушники використовувалися в різних народних традиціях, наприклад, під час сватання або на весіллі, для того, щоб молодих ніхто не навpoчив, а їх спільне життя було щасливим.
За матеріалами osoblyva.com
