Що символізує святковий сніп в українській культурі.
Зміна дат по новому стилю
Цього року, з 1 вересня, кременчужани, як і багато українців, святкують церковні свята на 13 днів раніше – відповідно до нового стилю після переходу Православної церкви України на новоюліанський календар.
Для прикладу, тепер День святого Миколая свткують 6 грудня (замість 19 грудня), Різдво Христове вшановуватиметься 25 грудня (замість 7 січня), Щедрий вечір або день святої Маланки — 31 грудня (замість 13 січня).
А оскільки саме з Дня святого Миколая починається цикл зимових свят в Україні, то цього року Святий має «приходити» до дітей теж раніше. Тож «Кременчуцька газета» поцікавилася безпосередньо у містян, чи готові вони святкувати це свято за новим календарем. І, відповідно до нашого опитування, більша половина опитуваних планують відзначати Миколая саме 6 грудня.
Коли встановлювати ялинку
Встановлювати новорічну ялинку кременчужани планують вже після Дня Святого Миколая.
Зазначимо, що традицію прикрашання справжнього або штучного дерева ялини, ялиці, сосни, що використовується як головний атрибут Нового року, вперше ввели за ініціативою радянського партійного пропагандиста Павла Постишева у 1935 році. Відбувалося це як заміна різдвяній ялинці. Тоді на новорічному дереві з’явилася і червона зірка, що тепер асоціюється виключно з радянською символікою. Хоча даний символ був вкрадений з давніх різдвяних традицій та спотворений.
«Того ж року ялинку дозволили, проте не різдвяну. Зірка на ялинці вже не мала бути восьмикутною, Вифлеємською, а червоною і п’ятикутною. Таким чином, ялинку вирвали із релігійного контексту, розробивши нові – радянські традиції», – коментує кременчуцький краєзнавець Євген Бергер.
Символ достатку
З початком повномасштабного вторгнення українці все частіше говорять про істинне повернення до справжніх народних традицій. І уже, напевно, ні для кого не секрет, що ще з часів сивої давнини різдвяним символом в Україні був «дідух» – різдвяний сніп, а не ялинка.
Про це нагадала і очільниця Кременчуцького краєзнавчого музею Алла Гайшинська. Більше того, вона розповіла, як щороку 6 січня, за день до Різдва, її дідусь та бабуся встановлювали перед іконами дідух на покуті перед іконами.
«Мій дідусь 1888 року народження, а бабуся – 1890-го і вони знали цей ритуал ще зі свого дитинства. Адже ця традиція вважалася дуже давньою. І от коли ми приїздили з братами до них перед Різдвом, на святковий стіл ставився заздалегідь підготований сніп. До речі, не простий, а з перевеслами (те, чим зв’язували – авт.). Колоски для нього ретельно відбирали з часу обжинок і замотаним (щоб не запилився) підвішували до Різдва не в хаті. Того дня його вносили до хати. Бабуся прикрашала його зробленими з тканини квітками та червоними стрічками. Далі сніп ставили до глечика. А нас просили вийти з кімнати. Потім дідусь відсував стіл і ховався за ним. А на стіл довкола снопа виставлявся свіжий хліб, калачі, шишки.
Ми уже були підготовлені і знали слова: «Ой, як гарно, як гарно, а що це таке?» А дідусь говорив: «Бачите мене?» «Ні, не бачимо». «Ну, дай Бог, щоб і на той рік ви мене не побачили, і у нас був і хліб, і до хліба», – пригадує Алла Павлівна.
Тобто, дiдусь, коли бажав, щоб ми i наступного року не побачили його тому, що збiжжя та хлiба буде дуже багато.
Гайшинська зауважує, що її дідусь, колись в дитинстві переживши голод, їв хліб з усіма стравами, навіть з варениками. Не забуваймо і про історію - про Голодомор та колоски, які українці бережно збирали на полях і ховали будь-де, в надії на те, щоб їхня родина вижила. Тож колоски асоціюються в українців і з добробутом, і багатством, і життям, і виживанням.
Первісно дідух вважався язичницьким ідолом, символом предка-покровителя, зачинателя роду. Такий вертикально поставлений сніп має складатися з найкращого збіжжя. За словами краєзнавців, для дідуха добиралися колоски з першого снопа жита, пшениці або вівса.
Напередодні свят зі стеблин обрядового снопа формували кілька пучечків, кожен з яких окремо обплітали соломинками. Потім такі дольки-пучечки складали докупи, обкручували стрічками, формуючи пишний сніп. Знизу робили розгалуження типу ніжок, щоб дідух міг стояти в вертикальному положенні. Пучки колосся зверху обрамлялися кольоровим стрічками чи квітами.
Важливим там є і кількість колосків: у пучках може бути кратною 4 (кількості тижнів у місяці), 7 (кількості днів у тижні) чи 12 (кількості місяців у році). Кожному виду злаків, буває, надається символізм окремої пори року; в такому разі загалом їх 4. Додатково, сучасні творці дідухів надають їм символізму за ярусами: нижній (розгалужені ноги) символізує світ померлих, середній — світ живих, верхній — світ богів.
Свою обрядову роль він виконував упродовж усіх Різдвяних свят, зберігався в оселі до Нового року або до Водохреща. Після цього дідух виносили з настанням темряви на вигін або в сад і спалювали, щоб прикликати цим весну. Попіл дівчата потім висипали на город, «щоб родили огірки».
«Існують різні варіації дідуха, адже наш народ естет і через це часто дідух робили не з одного жита, а, наприклад, з усіх злаків, які господар планував вирощувати. Це були і овес, і ячмінь, пшениця. Дідуха могли сплітати у вигляді дерева життя. Це такий універсальний символ. Дерево, як символ життя, притаманний багатьом культурам світу», — розповіла етнологиня Галина Бондаренко.
Дідух в оселі та на привітаннях
Дуже часто дідухів можна побачити у садибах зеленого туризму по Полтавщині, етно-ресторанах, сувенірних магазинах тощо. У будинках на заході України встановлення дідуха не є диковинкою. У першу чергу, його носять з собою колядники та щедрувальники, разом із Вифлеємською зіркою. Також такий символ достатку та хліборобства встановлюють у оселях.
Про це нам розповіли кременчуцькі журналісти Марія Долина та Олег Булашев.
Ще у 2005 році, майже після Помаранчевої революції, вони брали участь у акції, організованої Львівським католицьким університетом – «Різдво разом». У рамках заходу, до Львова на Різдво прибуло більше двох тисяч молодих людей. Натомість молодь із Львівської області їхала до східних областей України.
«Все було в радість! Це там ми навчилися вітанню «Христос ся рождає!» – «Славімо його!». У першу чергу, та поїздка зіграла для кожного із нас свою роль у вихованні громадянина України – єдиної: від Сходу до Заходу, гостинної, щедрої, колоритної, багатої душею і ресурсами, країни радісних людей, що шанують традиції предків», прокоментувала Долина.
«Коли ми ходили разом з місцевими жителями колядувати, носили з собою і дідуха. Це було дуже урочисто. Але для мене такий досвід був першим», – пригадав Булашев.
До речі, усе більше кременчужан заявляють про те, що ялинку готові замінити на дідуха.
В інтернеті, в середньому, такі обереги коштують від 200 до 800 грн. Але, за словами етнологів, такі снопи-обереги краще робити господарю чи господині дому.
Нагадаємо, більшість кременчужан готові святкувати День Святого Миколая за новим стилем.
Нові дати зимових свят в Україні: зберігайте та діліться.
Ліна Романченко
Фото з приватних джерел журналістів, інтернету
