Колеги ж, згадуючи Валерія, говорять лише про одне – його веселу вдачу та готовність завжди прийти на допомогу.
Сьогодні Кременчук прощається із Героєм, який загинув за нашу країну - Валерієм Четвериком. Чоловік багато років працював водієм на різних автотранспортних підприємствах міста, був відомим байкером. Тож і зрозуміло. що на прощання в Міський палац культури об 11-ій годині прийшло багато його колег. Чоловіки приходили з квітами, вінками…
«Валерій Четверик народився у Кременчуці 21 березня 1965 року. Із початком російського повномасштабного вторгнення, 10 березня був мобілізований. Він був спортивним, патріотичним і, дійсно, бажав воювати, тож потрапив служити у спецчастину ЗСУ, а потім і в підрозділ десантно-штурмових військ на посаду розвідника-кулементника. Тривалий час Валерій перебував у зоні бойових дій. 24 грудня в районі села Кліщіївка, Бахмутського району, Донецької області під час артилерійських вибухів, отримав поранення несумісні з життям», - розповів військовослужбовець із позивним «Художник».
Жив Валерій Четверик в Садках. «Його знало багато кременчужан з Раківки. Хтось разом працював, хтось навчався», - зазначив теж «Художник».
Він також говорить, що побратими з військової частини не змогли приїхати.
«Вони в зоні бойових дій. І саме з цієї частини останнім часом найбільше загиблих наших захисників з Кременчука. Там дуже близько воюють з противником», - його слова.
Колеги ж, згадуючи Валерія, говорять лише про одне – його веселу вдачу та готовність завжди прийти на допомогу.
«Ми разом працювали на підприємстві «Транзит- Сервіс». Багато їздили в рейси по Європі. Тісно спілкувались. Валерій був веселим, завжди приходив на допомогу, виручав. Дуже гарною людиною був... Я не знав, що він воював. Потім прочитав, що він загинув, у соцмережі. Знаю, що у нього двоє синів, також знаю, що старший син поїхав працювати в США, а дружина працювала медсестрою в Другій міській лікарні. Молодший - греблею займався. Ми завжди Валерія будемо пам’ятати, таким же веселим він залишиться в наших спогада», - говорить Сергій Фомін.
Засновник підприємства «Танзит- Сервіс», депутат Кренменчуцької міської ради Олександр Яцина особисто знав Валерія. Він пам’ятає, як його приймав на роботу.
«Пам’ятаю, мені зателефонували і сказали: «Візьми, це гарна людина». Пропрацюваав він у нас понад 10 років. Завжди усміхався. Його всі ми називали «Братушка», це на війні він взяв позивний «Чічя», а до того його називали лише "Братушка". Адже у зверненні Валерій кожному говорив «Братушка», а бухгалтерів інакше, ніж дівчатка не звав. Таких людей мало», - пригадує О.Яцина.
Він також розповідає, як з хлопцями-водіями дивились відео, які з війни присилав Валерій Четвертик.
«Ми 18 років тому разом з Олександром Олександровичем (Яциною, авт.) приймали його на роботу. Прийшов, і в перший день поїхали в рейс. Зима, було снігу багато, район Нової Водолаги, а ми застряли. Пригадую, як гілки під колеса клали. Валерій був гарним товаришем. Зізвонювались до останнього. Він багато відео присилав. А 25 грудня я привітав з Різдвом. Потім бачу, що повідомлення не дійшло. А потім дружина сказала, що прочитала, що Валерія поранили. Далі звістка про смерть… Досі не вірю… Важко втрачати таких людей», - говорить Андрій Вагрушев.
І хоч Валерій Четверик в останні роки не працював на цьому підприємці, а працював за кордоном, колеги все рівно зібрали допомогу для його родини.
Похоронять Валерія на Свіштовському кладовищі, на Алеї Героїв.
Світлана Павленко
Фото Кирила Воронцова
