Герої не вмирають!
Сьогодні Кременчук знову у жалобі – місто проводжає відданого воїна, за плечима якого чимало збитих шахідів та врятованих українських життів - Юрія Антоновича Гошка. Тож у Міський палац культури сьогодні приносили живі квіти, провести воїна приїхало чимало його побратимів. Були тут і секретар міськради Юрій Гриценко та віцемери Володимир Пелипенко і Дмитро Кравченко.
Біля домовини ридала сестра загиблого, його товариші та друзі.
«Солдат Юрія Антоновича Гошко народився 1983 року народження, проживав у нашому місті. Навчався у загальноосвітній школі No12, закінчив ПТУ No7, згодом займався підприємницькою діяльністю», - розповів військовослужбовець із позивним «Лиман».
Товариші померлого розповідають, що чоловік вважався найкращим укладачем плитки у нашому місті. Тож у будинки його запрошували як дуже заможні громадяни, так і звичайні – адже ціни він не завищував. Про це щиро розповів його товариш по цивільній роботі Сергій.
Проте як тільки почалася війна, він пішов у військкомат і буквально через місяць його забрали. Юрій 16 місяців відбув «на нулі», а потім його перевели до ПВО. Друзі розповідають, що дуже довгий час його нічого «не брало»: ані міни, ні снаряди..
А ще чоловік був великим оптимістом, завжди веселим, не зважаючи ні на що.
«Він казав, що максимум-мінімум - цією осінню закінчиться війна, а не через рік. І танком давили - не задавили, була лише контузія. Проте жодного поранення», - говорить товариш.
Не лише про розум, а й про кмітливість розповів його побратим із позивним «Ас».
«Десь пів року тому він перевівся в наш підрозділ з 32 підрозділу. Він був безпосередньо в моєму підпорядкуванні і на тій дільниці, де ми зараз знаходимося військом – «на нулі». Він настільки відповідально виконував усю свою роботу по захисту неба до останнього часу, до останнього моменту його живого серця.
Що важливо – він умів усе перетворити на красу: ящики з боєприпасами зробити поличками, щось десь підбудувати, підсобити», - розповів побратим.
Працюючи у ППО, Юрій проявив чималі здібності. За словами військових – він збив далеко не один шахед. І ніколи не жалівся - все тримав у собі.
«І варто віддати належне - він виконав до кінця свій військовий обов'язок, хоча по цивільному житті людина просто будівельник. і взагалі не мав ніякого відношення до військової служби Війна його згубила, але не зламала», - додав «Ас».
Однак, на жаль, маючи легку вдачу і часто обходячи смерть, він не зміг її обійти у лікарні – у Захисника не витримало серце.
Сталося це 9 квітня цього року.
Далі відбулося прощання у Свято-Миколаївському соборі.
Свій останній прилисток воїн отримає на Свіштовському кладовищі.
Вічна пам’ять і шана Захиснику!
Нагадаємо, у Кременчуці прощатимуться із захисником Батьківщини Юрієм Гошком
Ліна Романченко
Фото Ігоря Борисевича
