Невгамовні вихідні.
Минулої неділі кременчуцькі туристи об'єднались зі своїми полтавськими колегами та провели піший похід вихідного дня "Мавчина криниця".
Для цього невгамовним любителям активного відпочинку треба було прокинутися о 4 годині ранку, а то й раніше, щоб встигнути на ранковий приміський потяг до Полтави.
А там за декілька хвилин пересадка - і вже інший приміський потяг помчав далі назустріч із невідомим.
Варто відзначити, що екскурсоводом цього ПВД голова громадської організації «ВЕЛОПОЛТАВА» Юрій Репало.
Першим об'єктом туристичного дослідження стала річка Свинківка. Вона протікає межами Чутівського та Полтавського районів Полтавської області. Права притока Коломаку (басейн Дніпра). Кременчужан здивувала чистота води у ній. Через товщу видно, що відбувається на дні, навіть як ворушаться водорості.
Через річку пролягав місток, і це був перший місток із цієї мандрівки.
Далі їх було понад п'ять. Різні: і підвісні, і залізничні, і саморобні кладочки через струмки й підтоплені місцини.
Далі маршрут проліг через ліс. Лісом кременчужан не здивувати, а ось тим, які тут рівні і височезні дерева - то так. Цього дня сосни не дуже були привітними до відвідувачів. На своїх лапатих гілках вони назбирали чимало снігу. І він, розтаючи, стікав на туристів, від чого весь одяг і рюкзаки змокли. Але хто звертає увагу на такі дрібниці в поході? (Не дивлячись на відлигу під Полтавою, де значно більше снігу, ніж в Кременчуці).
Надибали і на залишки фортеці. Та не древньої-древньої, а сучасної.
Її колись використовували для історичної реконструкції і так залишили в лісі. Якби Юрій Репало не розповів історію про ці залишки із деревини, то може б щось і винадили романтичне. Проте підґрунтя для вигадок було ще чимало попереду.
Адже мета походу - дістатися до Мавчиної криниці. І її здолано! Криниця розташована неподалік Терентіївки та Лісових полян. Як розповів Юрій Репало, не так давно рішенням сесії в Новоселівській громаді їй присвоєно нову назву. Адже за часів радянського союзу десь випливла історія про те, як російський цар Пєтро І пив воду з неї. А саму криницю вирили солдати царської армії напередодні Полтавської битви.
За часів уже диктатора Януковича тут звели альтанку, власне споруду криниці. Тут розміщено і камінь. Видно, що нещодавно тут була табличка. Та, на щастя, її демонтували, і ніяких згадок про царсько-російський слід немає.
Проте туристи з Кременчука цікавились, чи немає якоїсь легенди, пов'язаної з цією місцевістю. І навіть вказали на цікавий момент - біля самої криниці два дерева зрослись воєдино як пара закоханих. Тож може народитися нова історія.
Як може народитися цікава про три камені, з дуже рівними, ніби відточеними гранями, які знайшла цього дня у лісі полтавсько-кременчуцька група туристів. Дивно, що серед дерев вони лежать нібито дбайливо покладені чиєюсь рукою.
Не могли пройти повз туристи меморіальний сектор поховань на кладовищі у селі Затурине, що біля Полтави. Герої сучасності, які боронили нашу країну і полягли під час повномасштабного вторгнення, знайшли тут вічний покій. Хвилиною мовчання вшанували їх пам'ять.
Також під час походу було зібрано 850 грн - у якості допомоги ЗСУ, яку Юрій Репало передасть волонтерам. Такі туристичні походи мають виключно благодійну мету.
А ще це можливість людям отримати можливість відволіктися від, проблем сьогодення і отримати перезавантаження.
Варто нагадати, що майже щонеділі походи організовує ГО "Кременчуцький міський клуб туристів" (Оляна Колесник і Олексій Скок). Тож слідкуйте за анонсами.
Щодо цього полтавського походу вихідного дня за участі кременчужан, то 11 лютого потягами здолано майже 250 км, а пішки - понад 19 км. При цьому 5 км довелось майже бігти, аби встигнути на потяг з Полтави до Кременчука.
Та труднощі нам посилаються, щоб ставати сильнішими. А мандрівки - щоб було, що згадати. Тож живіть активно і заряджайте цих оточуючих.
Зовсім мокрі, дуже брудні, але щасливі: кременчужани під дощем здолали 20 кілометрів бездоріжжя.
Олена Ліпошко
Фото авторки і Юрія Репала
