Без "Пливе кача", але з "Червоною калиною".
Учора у Кременчуці осінній вечір пройшов під знаком «Піккардійської Терції».
Це українська акапельна формація, піснями якої насолоджуються з 1992 року.
Цей гурт слухали у часи, коли ще пісні лунали із радіоточок, касетних магнітофонів і програвачів.
Тож шанувальниками є не одне покоління українців. І не дивно, що зал Міського палацу культури цього вечора був майже повним.
Шість чоловіків в чорних костюмах і білих сорочках з мікрофонами на сцені. І все. Ніяких декорацій, музичних інструментів. Лише диво людського голосу.
"Сад ангельських пісень", - перша пісня цього концерту.
А щоб зал "правильно" плескав, то співаки тренували це з глядачами.
Далі були відомі і маловідомі пісні Володимира Івасюка. Так, пісню "Капелюх" співали разом, як і пісню "Наша Меланка".
"Жовті стрічки", "Очі відьми", "Старенький трамвай!"- ці пісні теж були в програмі концерту.
Їх співаки "Пікардійської терції" розбавляли піснями італійською, французькою, польською та іншими мовами. І все це без музичного супроводу.
Не дочекались глядачі скорботної пісні, яка стала символом жалоби на Євромайдані і під час російсько-української війни "Пливе кача".
Проте пісню - символ повномасштабні війни "Ой у лузі червона калина" - виконали разом із кременчужанами.
Узагалі це той концерт, де немає драйву, але така потужна енергетика якогось душевного спокою і затишку.
Від авторки
Мені під час цього концерту пригадався далекий 1995 рік. Коли ми, студенти Полтавського технічного університету, до півночі креслили курсові проєкти. Ми набивались у кімнати, де був радіоприймач і на хвилях якоїсь радіостанції транслювали національний хіт-парад. Поряд із Вакарчуком, Пономарьовим тоді лунав "Старенький трамвай" "Піккардійської терції". Із дня в день, із тижня в тиждень.
Нагадаємо, Кременчужан обіцяють потішити вокалісти з "Піккардійської терції"
Олена Ліпошко
Фото Єгора Мовчана
