«Оце і є наша золота молодь. Але війна ламає все…»
Сьогодні хол Кременчуцького міського палацу культури був наповнений присутніми у скорботі до самого виходу. Молоді хлопці і дівчата, військові, дорослі люди – усі вони прийшли проводжати в останню путь старшого солдата, 22-річного військового Іллю Третяка з Кременчука.
«Він був дуже позитивною людиною, вів здоровий спосіб життя, займався спортом, захоплювався комп’ютерною графікою.
Коли йому виповнилося 18 років, вирішив пов’язати своє життя з військовою службою. Тому хлопець самостійно пройшов медкомісію і був направлений на військову службу до Луганської області», - розповів військовослужбовець із позивним «Художник».
А оскільки на службі Ілля постійно проявляв свою кмітливість, йому надійшла пропозиція навчання по військовій підготовці у Великобританії. Але хлопець зробив інший вибір - залишився на фронті з побратимами.
Згодом, разом із підрозділом, був направлений до Миколаївської області. Там воїни 5 вересня зустріли зустрічний бій, під час якого... сміливого воїна прийняли інші світи. Загинув хлопець від мінометного уламку, який минув бронежилет, потрапивши у серце.
«Оце і є наша золота молодь. Але війна ламає все…» - з сумом сказав «Художник».
З теплом і скорботою пригадала Іллю знайома родини Третяків-підприємців – пані Наталя.
«Він був дуже хорошим хлопцем, любив військову справу. Сам вирішив йти воювати. Досі не можу говорити слова «був», - розповідає вона.
Побратим Олег познайомився з Іллею у серпні минулого року, де вони служили біля населеного пункту Золоте, що на Луганщині. Там вони були до початку повномасштабної війни. Там вони і тримали лінію фронту. Називає його щирим, веселим, сміливим. Зауважує, що не зважаючи на те, що Ілля прийшов ще у АТО зовсім молодим, зовсім скоро став там лідером.
«Його поважали і він довів усім, що він здатний навіть вести за собою. Його ми називали Міхалич і «костяк», так сказати сильною бойовою одиницею. Будемо чесними – він навіть відкривав з гранатомета вогонь по ворожому танку», - розповідає він. І додає, що також Міхалич вправно надавав побратимам меддопомогу.
У Іллі залишилися мати, батько, наречена, друзі… Після прощання у МПК, відбулося відспівування у Свято-Миколаївському соборі, після чого воїна поховають на Алеї Пам‘яті Свіштовського кладовища.
Світла пам'ять Герою!
Ліна Романченко
Фото Олександра Попенка
