Пряма мова.
1 грудня – відома дата, тому що саме 1 грудня народилися двоє відомих українських композиторів, зокрема, народний артист СРСР Георгій Майборода у 1913 році і в 1918 році його рідний брат Платон. Як життя цих відомих людей пов'язане з Кременчуком, сьогодні нам розповість кременчуцький краєзнавець Євген Бергер.
Він зазначає, що Георгій та Платон Майбороди народилися на хуторі Пелехівщині Кременчуцького району, недалеко від селища Градизьк.
Їхнього батька розстріляли під час колективізації за те, що був заможний, бо чесно трудився, на відміну від п'яниць і нероб.
У Кременчуці, в приміщенні дитячого притулку, збудованого купцем Чуркіним, а зараз це приміщення ПТУ №26, Георгій навчався. На той час там знаходився Кременчуцький індустріальний технікум, який майбутній композитор закінчив у 1932 році.
З Кременчука Георгій поїхав техніком-механіком на «Дніпрозаводбуд» у місто Запоріжжя, де протягом кількох років брав участь у музичній самодіяльності, співав у капелі «Дніпробуд».
Є.Бергер каже, що і Георгія, і Платона тягнуло до музики, бо вони народилися саме на співучій Полтавщині.
«Георгій Мальборода пробував писати музику, відправив свої перші ноти композитору Леву Ревуцькому. Той схвально відізвався про його діяльність. Це він його надихну»,- каже пан Бергер.
До речі, Георгій Майборода в музичну школу спочатку не вступив, а вже коли у 1936 році закінчив Київське музичне училище, то пішов навчатися у Київську консерваторію по класу композиції у Л. М. Ревуцького.
«Коли почалася війна, вони були в обороні Києва. Попали обоє в полон. Знаходились у великому концтаборі. Німці тоді відпускали українців і прибалтів, тому вони звільнилися і повернулися додому. Але згодом були вивезені на примусову роботу. Працювали в Польщі на одному заводі. Коли це місто звільнила Червона армія, вони зустріли земляка, який порадив вступити їм у ряди Червоної армії, щоб їм ніхто згодом не дорікав, де вони були під час війни.
Їх командир полку був дуже інтелігентною людиною. Він був знайомий з композиторами. І коли дізнався, що в його полку знаходяться люди, які мають музичну освіту, то він їх перед боєм садив у бліндаж і казав – пишіть музику. Цілком ймовірно, він рятував їхнє життя.
Був випадок у 1945 році. Червона армія зайняла одне місто. Кругом були руїни і в одному місці стояв рояль. Георгій сів грати Бетховена. Раптом з підвалів стали вилазити люди. Вони спитали – чого ви граєте музику нашого композитора, ми ж ваші вороги. На що той сказав – ми воюємо з фашизмом, а не з німецьким народом. Після війни вони продовжили свою музичну діяльність», - розповідає Є.Бергер.
По закінченню війни Георгій у 1945—1949 роках навчався в аспірантурі Київської консерваторії під керівництвом Лева Ревуцького. В 1952–1958 роках викладав у Київській консерваторії музично-теоретичні дисципліни.
«Георгій написав опери «Мілана», «Арсенал» і інші. А Платон писав багато творів з поетом Андрієм Малишком. Так вони вдвох написали пісні: «Ми підем, де трави похилі», «Стежина», «Київський вальс», «Білі каштани» і багато-багато інших пісень.
І візитною карткою їх стала пісня «Рушник»… Вона зазвучала, так сказати, і на естраді, і всесвітньо в масштабі. Отже, ці брати дали українському мистецтву друге дихання. Вічна слава, вічна шана»,- каже Євген Бергер.
А ще він розповідає, що Платон Майборода був у нашому місті у 1953 році. Разом з артистами театру опери і балети, а також ансамблем бандуристів він виступав перед громадськістю в Палаці культури мостозаводу (зараз Палац культури КрАЗ), а також в клубі ім. Котлова (зараз Палац культури вагонобудівного заводу) і громадськість дуже тепло їх приймала.
Пан Бергер впевнений, що Георгій та Платон Майбороди залишили глибокий слід музичної культури нашої держави.
Олег Булашев
Відео Єгора Мовчана
