МПК продовжує дивувати.
Не так давно Кременчуцька газета писала про унікальний вітраж, який понад півстоліття дивує відвідувачів Міського палацу культури. Він виконаний із бетону і скла. У часи СРСР майстрам вдалось в загальну концепцію композиції втиснути ген національної ідентичності. Творіння українського художника-монументаліста Івана-Валентина Задорожного і зараз дивує своєю актуальністю. Роботами цього майстра прикрашена будівля фунікулера в Києві, є вони у Київському нацуніверситеті, у Міському палаці Білої Церкви.
Цього разу йдеться про панно, яке прикрашає зовнішню стіну МПК. Цікаву історію про нього розповів кременчуцький історик Євген Бергер
Він акцентував увагу на те, що мало хто з глядачів, які ідуть за квитками у касу, звертають увагу на барельєфну композицію. Ця композиція має цікаву історію, пов'язану із Другою світовою війною. Тоді у одному із нацистських концтаборів перебував вірменин Мовсесян. У 1941 році він був звільнений звідти кременчужанкою і її донькою. А в 1943 році після звільнення Кременчука був призваний до лав армії. Але він дав слово визволительці, а саме, що коли виживе, то повернеться і одружиться з її донькою. А далі цю обіцянку виконав. Згодом став займати високу посаду у себе на Батьківщині - був начальником будівельного главку. А в 60-х роках приїхав в Кременчук до родичів. Коли прогулювались по Ювілейному парку, то побачив велике будівництво - Міського палацу культури. Мовсесян вирішив віддячити місту, де його врятували. Коли були готові стіни будівлі, то прислав бригаду будівельників, які із вірменського туфу зробили цю композицію.
Детальніше історію дивіться у нашому відео.
Містичний ювілей Міського палацу культури.
Світлана Павленко
Відео Віктор Гриценко
