Вірші, які надихають до перемоги.
Кременчуцька газета отримала вірші, які написала директорка ДНЗ №58 Лариса Костюк.
Сама кременчужанка розповідає, що почала писати вірші зовсім нещодавно, під час війни. До цього проба пера була в юності.
"Я займаюсь рукоділлям: плету різні речі гачком, вишиваю бісером. А з часу нападу Росії на Україну не можу цього робити. Із 2 березня почала писати вірші", - розповіла Л. Костюк.
Пропонуємо їх вашій увазі:
Бабця Манька на світанку
Засвітила свічку, помолилась до ікони,
Розтопила пічку.
"Якщо дід в теробороні -
Не лишусь я в хаті,
Буду чимось на позиціях їм допомагати!"
З погреба дістала банки,
А них кваснина, мед та шкварки,
Замісила тісто (гарне таке вийшло),
Начинку приготувала, яйця з курника дістала,
Запашний узвар зварила,
Сто вареників зліпила!
Витягла з комори ковдру, подушки та ще й перину,
Завантажила в підводу і повезла в оборону.
"Стій! Хто йде? Стріляти буду"-
Дід кричить із укриття.
"Схаменись та заспокійся!
Не впізнав? Та це ж є я!
Провіант вам доставляю,
Підкріпити всіх бажаю.
Щоб були ви не голодні.
Ночі ще тут прохолодні,
Тому в мене на візку
Теплі речі в вузлику!"
І зустріли бабу радо за селом біля поста.
Якщо є така підтримка - не страшна нам та Москва!
09.03.2022
Л.Костюк
Звертаємсь до НАТО - закрийте нам небо!
Це терміново! Дуже нам треба!
Вже досить знущаннь над українським людом,
Свавілля москальські ми не забудем!
Війська ЗСУ боронять що сили,
Та небо ж закрийте - ми вас попросили!
Невже вам не досить горя та сліз?
"Та ми ж тут турбуємось" - чуємо скрізь.
Не треба турботи такої від вас.
Закрийте нам небо - благаєм до вас!
Розлучено тисячі наших сімей,
Як можна миритись з таким тяжким болем!
Руйнується Харків, Охтирка, Ірпінь,
Херсон, Маріуполь, Васильків, Гостомель!
Спиніть це свавілля, закрийте нам небо,
А ми на землі зробим те, що нам треба!!!
10.03.2022
Л.Костюк
Рано-вранці на кордоні
Дід почув страшенний гуркіт.
Він не знав, що в Україну
Вдерлося падлюка Путін!
Одягнув чоботи, свитку,
Взяв у руки рукавиці
І пішов в садок до льоху,
Де лежала там рушниця.
Змазав маслом, вставив кулі:
"Ти послужиш мені, мила,
Москалям накрутим дулі!"
"Та куди ж, старий, ти підеш?-
Схаменулася бабуся,
Як саму мене покинеш?
З ким тепер я залишуся?"
"Заспокійсь, голубка сиза!-
Дід озвався до Марусі,
Розтрощу я того гнида,
І додому повернувся!"
Дід згадав, як в Вітчизняну
Бив фашистів влучно.
Розліталась нечисть чорна
З України гучно!
Підійшов до хлопців бравих
Боронить кордони.
"Запишіть мене швиденько до тероборони!
Я прийшов не просто так,
А взяв із собою
Масло, сало, паляниці
І трофейну зброю."
Хлопці діда оглянули,
Одягли в броню
І сказали "Залишайся!
Будеш тут в строю!"
Дід всміхнувсь, прищурив око:
"Будем живі - не помрем!
Хто припреться в Україну -
Піде вслід за кораблем!"
09.03.2022
Л.Костюк
Яка душа у українця,
Яких людей тут бережуть?
Тут проживають ті, хто вільні,
Ті, хто кордони стережуть!
Із давніх років, то є доля,
Свої кордони зберігать,
Цінніше в українця - воля,
Не на колінах їм стоять!
Коли засновано козаком,
Славетну Запоріжську Січ -
Не сунься в Україну ворог,
Отримаєш жорстоку відсіч!
Ми є потомки тих людей,
І також виженемо звіра
І буде Бог над ним суддей,
А з нами честь, надія, віра!
І допоможем свому Богу,
Розтрощим вражую орду!
Усі святі із нами, з миром!
І вірим тільки в перемогу!
08.03.2022
Л.Костюк
Світлана Павленко
