Пряма мова.
Вчора у Палаці культури «Нафтохімік» Кременчука відбулася музична подія, яка ще довго буде гріти серця містян. На сцені злилися унікальні голоси легендарного гурту «ФРІСТАЙЛ» та яскравого проєкту «ДІТИ ФРІСТАЙЛА», створюючи справжню магію живого виконання.
Кременчуцька газета мала змогу поспілкуватися з музикантами обох гуртів.
Солістка гурту «Фристайл» Ната Нєдіна та гітарист та бек-вокаліст Сергій Ганжа вийшли до нас на розмову.
- «Фрістайл» сьогодні кількома словоми — це...?
Ната Нєдіна: Фрістайл — це легенда перш за все. Праця, робота перш за все. Фрістайл — це допомога нашим Збройним силам України. Фрістайл — це ті, хто приносить радість людям. Тому без Фрістайлу ніяк не можна, а нам без наших класних, дорогих шанувальників і завдяки їм ми співаємо, пишемо нові пісні і живемо для них... на радість людям.
- Якби про історію гурту "Фристайл" знімали художній фільм, наприклад у Голівуді, в якому жанрі він би був: драма, комедія чи, можливо, пригодницький бойовик?
Сергій Ганжа: Від бойовика ми далеченько, але, мабуть, пригодницька така драма чи комедія… Ми жили як всі, у ті ж 90-ті роки, ті ж 2000-ні. Наші родичі так само возили електрогенератори в Польщу колись, ковбасу в Москву. Ми все це проходили, ми все це бачили, але ж у нас, знаєте, у нас залишилась, мабуть, ота романтика, яка призвела до таких пісень, тому що пісні то про любов, пісні про романтику, про відносини. Я думаю, воно все сплелося там.
- Тобто мікс би вийшов?
Сергій Ганжа: Так, звичайно.
- Творчий колектив — це завжди родина, де бувають суперечки. Хто у "Фрістайлі" зараз виконує роль "миротворця", а хто — найсуворіший критик?
Ната Нєдіна: Почнемо з того, що наш керівник — продюсер, композитор Анатолій Розанов — це головна людина, яка заправляє всім цим. Вона всіма керує нами, тому завдяки йому і завдяки тому, що все ж таки ми завжди говоримо, що «Фрістайл» - це дійсно сім'я і це перевірено роками і не один рік. До речі, 37 років самому гурту виповнилося 7 листопада минулого року, а «Дітям» вже 10 років – це теж ювілей, тому я думаю, що у нас миротворці — це ми всі разом! Ми один одного підтримуємо, ми один одному даємо поради якісь і розуміємо, як то кажуть, всі один одного добре. У нас така велика дружня сім'я!
- Зараз багато ваших пісень отримали українськомовний переклад. Наскільки складно було "перевдягати" старі хіти в нові слова?
Ната Нєдіна: Перш за все було питання з приводу пісні «Ах какая женщина». То у нас не виходив переклад. Але ми все ж таки вирішили спробувати і завдяки тому, що у нашому колективі з'явилася дуже талановита поетеса Тетяна Шершова, яка дуже прекрасно зуміла впоратися із завданням, вийшов гарний переклад.
Завдяки їй нашу пісню, яка є візитною карточкою гурту перекладено і вона продовжує жити і ми співаємо її на українській мові. Дуже гарний переклад вийшов.
Сергій Ганжа: Переклад тягне за собою купу всього — і образи, і те, як усе має звучати, як треба подати. Це дуже складно. Розумієте, я не дуже розумію як це переклад. Це так, мабуть, як нова пісня. Переклад він за собою тягне кучу всякого всього. Це і образ, і як воно там потрібно бути.
- Ви багато виступаєте з благодійними концертами. Яка зустріч із військовими або волонтерами за останній час вразила вас найбільше?
Сергій Ганжа: У Херсоні. Коли все ми побачили, все почули… не будемо більше нічого розмовляти на цю тему.
- Багато ваших колег змінили професію під час війни. Чи були у вас думки піти зі сцени, і що змушує вас продовжувати виступи?
Ната Нєдіна: Ні, таких думок не було. Ми тільки навпаки працювати хотіли, більше і більше…
Сергій Ганжа: А хто змінив? Я теж пішов у ЗСУ, якби мені не 63 роки. Це не "змінили професію". Я вважаю, що вони залишились тими артистами. Вони приїдуть і будуть далі співати. А якщо люди можуть змінити професію, стати каменярем чи штукатуром, тоді вони ніколи не були музикантами, я так рахую.
- Якби вам запропонували заспівати з дуетом з кимось із молодих сучасних виконавців, чи погодились ви на такий експеримент, якщо так, то з ким?
Сергій Ганжа: У нас є «Діти Фрістайла», нам мабуть є з ким співати. Якби це було цікаво, якби був якийсь цікавий проєкт, то тут немає значення з ким. У нас всі нормальні. Український шоу-бізнес уже такий дорослий, він виріс. Тому я вважаю, що у нас на естраді всі доволі дуже професійні люди. Ось у когось буде якесь бажання таке, то ми, можливо, не відмовимо.
- Яку музику ви слухаєте в машині, коли їдете на гастролі?
Сергій Ганжа: Я одразу можу за пацанів сказати. Дивіться, у нас Сережа Кузнєцов, прихильник старовинних команд, як Пісняри, ну і ВІА. Я поціновувач у ф'южну, фанки. Мені подобається «Земля, вітер, вогонь», Джордж Бенсон. Юрочка барабанщик у нас рокер.
Ната Нєдіна: Різноманітні пісні слухаємо. І свої пісні слухаємо теж.
- Слухайте, поза сценою ви звичайні люди, чим захоплюються учасники гурту, коли змивають грим і повертаються додому? Чи є у вас хобі, про яке, можливо, навіть ніхто і не згадується?
Ната Нєдіна: Кулінарія — це так. Якщо є час, то з задоволенням щось приготую. У мене ще не дорослі діти, їм по 12 років, тому вони люблять, коли мама їм щось таке смачненьке приготує або щось спече.
Сергій Ганжа: У мене хобі, знаєте, яке — як мені жінка вранці прикаже, ось у мене таке на день хобі. Вона каже: «Просинайся. Ідемо туди». Все, в мене хобі таке, я поїхав.
- Який головний меседж, сьогодні після концерту, ви хочете, щоб люди виходячи з залу, мешканці Кременчука винесли з вашого виступу?
Ната Нєдіна: Перш за все, нам хочеться бачити уже у період самого виступу, дивлячись на наших глядачів, шанувальників, коли бачиш їх усмішки, оплески їхні це вже дає нам таку енергетику, ми відчуваємо її від людей, розуміємо те, що ми подобаємось, що радість ми приносимо, що вони отримали велике задоволення від нашого концерту. Це перш за все, щоб вони виходили радісними, щасливими, щоб ми їм доставили якесь велике задоволення від нашого концерту, від нашого виступу.
Звісно, хочеться, щоб наступив мир і всі дочекались цього, всі разом дочекались перемоги, відсвяткували разом.
Сергій Ганжа: Так, життя продовжується, треба жити, любити. Знаєте, мені ще так здається, що коли люди приходять і ми кажемо: так, ми збираємо кошти на ЗСУ, з кожного концерту збираємо кошти для наших молодших, наших дружбанчиків, які зараз боронять країну, які там, там, там, там, ви знаєте де. Знаєте, кожна людина, яка виходить з концерту, вона розуміє, що вона зараз була якимось чином ближче і до них теж, що вона була в цьому вирі подій… Життя продовжується, треба жити!
Ната Нєдіна: Завдяки їм, нашим ЗСУ, нашим захисникам, ми маємо таку можливість зустрітись і таке задоволення принести людям, що є у нас можливість побачитись і заспівати разом, і можемо трішечки їм чимось допомогти, що кожна ця зустріч, кожний концерт, коли ми збираємося, це і є та можливість нам зібрати якісь кошти, щоб допомогти нашим збройним силам. Разом ми сила. Разом до перемоги!
Дві тривоги не зупинили музику: «ФРІСТАЙЛ» та «ДІТИ ФРІСТАЙЛА» подарували вечір справжніх емоцій
Олег Булашев
Відео Катерини Майдак
