Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну мешканка Кременчука проводить активну проукраїнську діяльність в північній Іспанії. У цей час її чоловік воює на фронті. Ця розповідь про тих, хто прихистив наших співвітчизниць і насіяв українських квітів у своїх астурійських садах.
ОКСАНА
Я - Оксана Устименко. Мені 48. Я з Кременчука. Можливо, ви навіть чули мене в етері – у 2000-х я працювала дикторкою на першій FM-радіостанції ВІСМА. Своє кохання зустріла в Києві, заснувала бізнес. У нас двоє дітей. Чотири роки тому, рятуючи від війни своїх дівчаток, я опинилася в далекій Астурії на півночі Іспанії, де поблизу Хіхона серед гір розташувалося мальовниче селище Бальдорнон. А чоловік став на захист України.
Відтоді я теж захищаю рідну землю, як тільки це можна робити на відстані 3 тис. км: розповідаю тут про наші звичаї, історію, про страждання моїх співвітчизників від російських загарбників. Ми пам’ятаємо обстріли, слідкуємо за тривогами, тримаємо зв’язок із рідними, збираємо донати, нагадуємо про полонених, мріємо про повернення. Щодня несемо месендж вільних і сильних людей, які не скорилися – влаштовуємо акції, співаємо й танцюємо у народному одязі, готуємо борщ і вареники, просуваємо національну ідею нашої країни, яка тяжко відстоює незалежність.
Бальдорнон не тільки огорнув мою розгублену родину теплотою і турботою, а й об’єднався навколо нашого горя, став місцем сили. Його жителі подекуди й не задумувалися, що далеко на Сході хтось потрапив у біду, а тепер опинився серед них. Натомість одразу кинулися допомагати.
Я хочу розповісти вам про цих людей і їхню потужну підтримку, аби ви її відчули також.
Оксана Устименко: «Позбавлена можливості бути разом з коханим, моя душа падає в чорну діру хронічної порожнечі, непомітної для оточуючих. І все, що я можу зробити, це не дати їй розростися до відчаю та спустошення. Я тримаю свій мозок в режимі пошуку доказів, що життя триває. На щастя, їх мені дарує доля: щоранку повідомлення від іспанських друзів Паули та Чечу: «Як ти? Як твоя родина?». Це так важливо, шо прості люди підтримують українців по всьому світу!»
ЧЕЧУ
До батьківського будиночку в Бальдорноні нас запросив колишній іспанський шосейний велогонщик. Хосе Луїс Рубієра зі світовим ім'ям - на прізвисько Чечу. Він, разом із сестрами Кароліною та Аною, дізнався про біженців від українського спортсмена Ярослава Поповича.
Коли ми після виснажливої мандрівки у пізній час дісталися селища та вийшли з машини, нас зустріли аплодисментами! Чиїсь руки повели мене у дім. А там - вся зала у жовто-блакитних букетах! Всі щиро посміхалися, підходили, обіймали, щось питали, садили за довгий стіл, пригощали тортільєю. Коли розійшлися, я звернула увагу на ліжка, застелені так, як це робить мама. Косметички, креми, шампуні, дбайливо приготовані для нас господарями...
Бар на першому поверсі не працював, отож виникла ідея знову відкрити його, щоб забезпечити нас роботою. Я нічого не знала про правила іспанського бару, не розуміла іспанську, а лише трохи знала англійську. Та в день відкриття їхня родина разом із друзями допомагали. Вразило, наскільки вони дружні - цьому варто повчитися! Згодом мені вдалося освоїти новий напрям - дивувати українськими стравами. «Поїхали в Україну!», - кажуть тепер бальдорнонці, збираючись до бару.
До цього часу сім’я легендарного Чечу допомагає в нашій діяльності, організації заходів, дозвіллі дітей. Зокрема, він ініціював створення дитячого рок-гурту. Репетиції проводив у себе в домашній студії Амадо - ще один із жителів Бальдорнону.
Кароліна влаштувала дітей у школу, де працювала директоркою. Там їм створили умови для адаптації, організували індивідуальні курси вивчення мови, підтримували й заохочували.
Ана – журналістка у популярній газеті «La Nueva España» - написала про нас багато статей. Завжди допомає з медіа підтримкою нашої проукраїнської діяльності.
Ана, Кароліна та Чечу Рубіери (на фото зліва направо)
ВІСЕНТЕ
Діти завжди чекали, коли прийде Вісенте – наш перший викладач іспанської. Він забирав їх кудись, а потім вони задоволені наперебій розповідали про катання верхи на віслиці, подорож у глибину лісу в горах, прогулянку до річки, будівництво шалашу чи загін отари вівець на електровелосипедах. Це все - наш Вісе, який став справжнім другом. Відтоді чимало мовних конфузів залишаються предметом наших жартів.
Вісенте - перший вчитель іспанської для українських біженців. Вибрав перші слова "дім" та "комин". Дім як прихисток, комин як затишок і тепло - те, чого бракувало і чим поділилися з українцями
ПАУЛА
Вона - серце жіночої спільноти, яскрава й експресивна. Без неї не обходиться жодна наша ідея. Вперше вона підійшла до мене зі своєю донькою Сарою. «О котрій ви їсте?» - запитала несподівано. Для іспанців обід - своєрідний ритуал, на який не спізнюються. Завдяки невичерпно активній Паулі та її чоловіку Ферміну нам вдалося провести у місті Хіхон грандіозні акції до 4-ї річниці російського вторгнення в Україну. Реалізували також ідею відключення світла на набережній Хіхона. Адже Україна живе так щодня. Без світла. Через руйнування енергетичної інфраструктури.
З нагоди 4-ої річниці повномасштабного вторгнення Оксана звертається до учасників мітингу в іспанському місті Хіхон.
ПІЛУКА
Керівниця Асоціації сусідів LA RAPOSA (ісп. - лисиця) ініціює численні заходи для українців. Наприклад, щорічний Homenaje (ісп. – вшанування) з нагоди річниці нашого приїзду до Бальдорнона. Чуйна Пілука дарує необхідні речі, дбає про наш побут і настрій.
Пілука – в центрі на фото (зліва направо: Ернесто, Беа, Бланка (дружина Армандо) і Оксана)
АРМАНДО
Спершу щодня в один той самий час він приїжджав випити каву наодинці. Якось приніс нам пиріг із горіхами власної випічки. Він - пілігрим. Дуже вболіває за Україну. Колись зателефонував зі своєї подорожі, каже: «Тут ось я зустрів українку, поговори з нею». Дівчина була зі Львова… Зворушливо. Армандо - аграрій, якщо рятувати урожай, то лише органічними методами, ніякої хімії!
Армандо – пілігрим, щоразу зі своїх шляхів надсилає Оксані світлини з українською символікою
РАУЛЬ
Коли ми вирішили взяти участь у фестивалі, представляючи Україну в костюмах мотанок, Рауль сконструював нам візочок для декорації. Того дня пустилася злива і нам довелося надягати дощовики на власноруч пошите національне вбрання прямо під час ходи. Але для 28 українок це не стало перешкодою, щоб зайняти одне із призових місць і вкотре представити свій народ на краю Європи!
Рауль, який сконструював візочок для ляльки Берегині на дефіле української групи на карнавалі міста Хіхон. Невідомо, де він відкопав український шеврон, але носить його на своєму одягу
ХОРХЕ
Якось вранці ми стали помічати на підвіконні серед квітів свіжий багет. Хліб з’являвся щодня.
То було доброю справою Хорхе. Він завжди приносить ще й купу фруктів та взагалі продуктів. Але, кажуть, що ім’я благодійника - то великий секрет! Хорхе постійно матеріально підтримує наші ініціативи. Наприклад, допоміг з придбанням необхідного для участі у карнавалі. Цей поважний сеньор в молодості виступав проти режиму диктатури.
БЕЗЛІЧ ЛЮДЕЙ, ЯКИМ НЕ БАЙДУЖЕ
А ще: несподівані обійми від 8-річного Карлоса, мама якого почула мій безголочий плач у закутку кухні. Чи руки дивної Глорії, що торкаються мого обличчя, і яка заглядає у таку глибину, що бачить більше, ніж я сама знаю про себе.
Великим та малим колом Бальдорнону ми гулялємо разом з Беа. Її чоловік Ернесто ніколи не повинен дізнатися, як ми зустріли дикого кабана, що гнався за моєю собакою, а я - за ним.
Мій аметистовий янгол Марія Хесус - жінка надзвичайної краси та з великим серцем. Вона опікується моєю собакою Дорі, купуючи їй ліки та корм.
А ще 8-річна дівчинка Ноа береться допомагати мені у барі. Як старанно вона завжди миє чашки чи насипає суміш горішків для гостей!
І ще безліч людей, яким справді не байдуже те, що з нами сталося. Якби було навпаки - їх би не було поруч.
P.S.
Мешканцям Бальдорнона Оксана подарувала 40 пакетиків насіння української квітки мальви на знак подяки за прихисток від війни – тепер вони прикрашають сади гірської Іспанії. Щоразу, коли квіти розцвітають, кременчужанці приходить купа світлин із яскравими мальвами.
Українські мальви квітнуть на півночі Іспанії
На набережній іспанського міста Хіхон, прикрашеній жовто-блакитними стрічками, українці влаштували масштабний мітинг «Небо над Україною» і зобразили на піску ворожі дрони. Символічну інсталяцію врешті змила хвиля Біскайського заливу, ніби знищуючи жахливу зброю.
Перший День народження в Іспанії Оксані влаштували бальдернонці
Сорочки іспанцям вишила бісером мама Оксани – Галина, яка мешкає на Молодіжному в Кременчуку (на фото третя справа - Паула)
Кременчуцьку родину прихистила сasa Rubiera в Бальдорноні
Вперше 2026 року в Хіхоні українці взяли участь в іспанському карнавалі (авторка ідеї Оксана Устименко @kseniiadimer)
LA RAPOSA (ісп. - лисиця) – це лого команди жителів та друзів селища Бальдорнон. У складі 73 осіб 2025 року вони взяли участь у «Пробігу під каштанами» - наймасовішому благодійно-спортивному проєкті в Україні (вперше команда у складі 17 учасників брала участь у 29-му «Пробігу під каштанами» 2022 року)
Українських біженців в Іспанії зустріли аплодисментами й жовто-блакитними букетами
Так іспанці прикрасили школу для українських дітей
Перший український борщ в Бальдерноні
Український дитячий рок-гурт в Бальдорноні
Дякуємо тобі, маленький невідомий добрий і щирий Бальдорнон! Хай твоє небо завжди буде мирним! А наше – стане!..
Розповідь записала Марія Долина
Фото з архіву Оксани Устименко
