Про людяність, мужність і справжній героїзм.
Допомагати людям — це поклик душі, який не залежить від посади, статусу чи звання. Це підтверджує вчинок мешканця Кременчука Миколи Голощапова. Саме він урятував Ірину Колодяжну, яка проживала в будинку №7 на вулиці Лікаря Богаєвського допоки 7 жовтня 2026 року російська ракета не влучила у двір біля цієї багатоповерхівки.
Наслідки удару нагадували кадри з фільмів про апокаліпсис. Очевидцями руйнувань стали мешканці навколишніх будинків. За офіційними даними, того ранку пошкоджень зазнали понад 400 квартир. В одній із них мешкала Ірина.
Жінка звернулася до редакції, щоб від щирого серця подякувати чоловікові, який, попри пошкодження власної квартири та загрозу вибуху газу, кинувся її рятувати.
Паніка та шок
Ірина народилася в Маріуполі й пережила страшні події російської окупації міста. До Кременчука переїхала як внутрішньо переміщена особа та винаймала квартиру в будинку, про який ідеться вище.
«Того ранку, 7 жовтня, коли стався ракетний удар, я була вдома. Ракета впала приблизно за 10 метрів від нашого будинку. На той момент я вже не спала, але ще лежала в ліжку із заплющеними очима. Раптом відчула, як заболіло тіло, заклало вуха, почало нудити. Я зрозуміла, що це приліт і потрібно негайно діяти», — розповіла жінка.
Попри стрес, Ірина переодяглася, зібрала документи та речі першої необхідності. А вже потім побачила, що навколо панував суцільний безлад: будинки навпроти та з обох боків були понівечені.
«Я підійшла до вхідних дверей — вибухова хвиля перекосила їх. Зовнішні двері були замкнені, а внутрішні мені не вдалося зрушити з місця. Вони не відчинялися, і я зрозуміла, що опинилася в пастці. Сусідка з квартири, яка виходила в наш спільний коридор, гукала мені: «Відчиняй!» Я відповіла, що двері заблоковані й мені потрібна допомога. Почалася паніка, хоча я намагалася себе заспокоїти», — пригадує Ірина.
Жінка кричала у вікно, називала номер квартири й просила про допомогу. Водночас бачила, що люди навколо були в шоці та хаотично бігали.
Згодом кімнату огорнув густий чорний дим. Щоб хоч якось захиститися, Ірина вдягнула медичну маску, але та не допомагала. Тоді жінка схопила рушник, змочила його водою й притиснула до обличчя. Утім, її почало нудити ще сильніше.
На руках у неї опинилася 23-річна кішка Буся, яка переїхала до Кременчука разом із господаркою.
«Тепер вікно стало нашим єдиним порятунком. Я жила на п’ятому поверсі й щосили кричала з вікна: «Люди, допоможіть, рятуйте! Двері заблоковані, я не можу вийти! Пожежа!» Чорний дим почав огортати мене зі спини й виходити на вулицю через вікно. Я відчувала, що втрачаю свідомість, а дихати вже майже нічим. Почула стукіт у двері, але перед очима все розпливалося.
В останню мить я вирішила врятувати хоча б кішку. Викинула її з вікна на газон. Сама ж не могла зрозуміти, як вибратися. Боліла рука, не було за що вхопитися, щоб вилізти на підвіконня.
І раптом, в останню мить, хтось міцно схопив мене за спину й потягнув до виходу.
У коридорі вже було світло. Люди кричали, що існує загроза повторного вибуху й потрібно негайно виходити з будинку. Усі побігли вниз сходами. Я також спустилася, знайшла надворі свою налякану кішку, взяла її на руки й відчула, що в мене зовсім не залишилося сил. Я десь присіла», — розповіла Ірина.
Тут до Ірини підходив чоловік, який її врятував, перепитав про її стан. Але цього жінка не пам’ятає, бо перебувала у шоковому стані…
Безмежна вдячність
Наступного дня до Ірини звернувся сусід і запитав, чи це вона була заблокована у власній квартирі. Почувши ствердну відповідь, він розповів, що жінці дуже пощастило: її врятував кремезний чоловік.
«Він забіг до мене у квартиру й попросив якийсь інструмент — лом, щоб відчинити двері. Сказав, що там жінка не може вийти через пожежу. Я дав йому молоток, і він кинувся до ваших дверей, почав їх рубати. Якби це робив я, то, мабуть, рубав би пів дня, адже без інструментів це дуже важко», — переказує слова сусіда Ірина.
Жінка зізнається, що до того моменту вважала, ніби її врятували співробітники ДСНС.
«Але моїм рятівником виявився Микола Миколайович Голощапов — підполковник поліції, начальник Кременчуцького районного відділу Управління поліції охорони в Полтавській області. Він мешкав у сусідньому будинку. Його квартира також постраждала, але він почув, як я кричу з вікна, і прибіг рятувати абсолютно незнайому людину. Це сталося за лічені секунди до трагедії.
Я хочу висловити Миколі Миколайовичу безмежну вдячність — таку велику, яку тільки може вмістити людське серце! Ідеться зовсім не про погони. Це людяність, мужність і справжній героїзм. Він розумів, що існує загроза і для його власного життя, але все одно кинувся мені на допомогу. Я йому дуже-дуже вдячна!» — такими словами Ірина завершила нашу розмову.
«Рішення приймалися швидко»
Микола Голощапов має за плечима 20-річний досвід служби. Тож він не з підручників знає, як діяти в екстрених ситуаціях. Набуті навички допомогли йому й 7 жовтня. Про це чоловік розповів під час зустрічі з журналістами.
За його словами, він мешкає в будинку №78 на вул. Троїцькій. Ця багатоповерхівка також зазнала пошкоджень унаслідок влучання російської ракети у двір.
Того ранку, коли в Кременчуці вже лунали перші вибухи, Микола перебував на роботі. Він вирішив евакуювати родину в безпечне місце, тож приїхав додому. Саме тоді пролунав вибух.
«Це був дуже великий вибух, він мене спочатку збентежив. Моя квартира також постраждала. Я зібрав родину й вивів її на вулицю, у безпечніше місце. Тоді побачив пошкодження будинку, який був у центрі нашого подвір’я. Від вибуху постраждали всі будинки, що стояли поруч, а також транспортні засоби. На вулицю вибігали родини, люди евакуювали своїх близьких. На місце події прибули екстрені служби для порятунку постраждалих», — розповів М. Голощапов.
Тоді він почув, як жінка кличе на допомогу, і попрямував до її квартири на п’ятому поверсі. Пожежа виникла поверхом нижче, туди й спрямували рятувальників. А до жінки, яка кликала на допомогу, чомусь ніхто не піднявся.
«Я піднявся на цей поверх і помітив, що на допомогу їй ніхто не прийшов. Тоді вирішив розблокувати вхідні двері. Однак це було нелегко, оскільки вони були зачинені, а необхідних інструментів у мене із собою не було», — пригадує чоловік.
Допомогли небайдужі сусіди. Один із них дав молоток, за допомогою якого вдалося відчинити перші двері, а потім — зламати й другі.
Микола побачив Ірину на кухні. На той момент квартира вже була заповнена чорним димом, дихати було вкрай важко.
«Їй нічого не залишалося, як стрибати, мабуть, з вікна, щоб урятувати своє життя. Ну, десь так. Коли я зайшов у цю квартиру, то справді було важко дихати. І незрозуміло, скільки ще часу вона могла б там залишатися живою», — зауважує Микола.
Через кілька днів Ірина зателефонувала чоловікові. Для нього цей дзвінок став несподіванкою.
«Зателефонували з невідомого номера. Вона представилася, сказала, що її звуть Ірина, і попросила зустрітися. Ми зустрілися, усе обговорили. Я показав відео, які в мене були, а вона — свої. Я знаю, що з нею все гаразд. Якось так», — пригадує співрозмовник.
М. Голощапов вважає, що в складні часи кожен громадянин має приходити на допомогу іншим.
Чоловік зізнається, що знав про можливий витік газу з трубопроводу, який зазнав пошкоджень. Однак, на його думку, у ту мить небезпека не здавалася настільки великою, щоб зупинити його.
«Усе робилося швидко, рішення приймалися теж швидко, вчасно і, думаю, правильно», — вважає Микола.
На запитання, як йому вдалося зберегти тверезий розум за таких обставин, чоловік коротко відповів: «Не знаю, це, мабуть, дисципліна, робота. Так нас мотивували на сьогоднішній день обставини».
Він додав, що такий досвід приходить із часом.
«Мабуть, професія дає свої знаки… Ви знаєте, коли складається така негативна ситуація, то, як не дивно, усі люди гуртуються й допомагають», — розповів М. Голощапов.
За його словами, того ранку, 7 жовтня, він не бачив людей, які просто ходили б подвір’ям і знімали на відео руйнування, спричинені ракетним ударом.
Нагадаємо, «Я схватила дитину, ми побігли швидко на вулицю. Було повторне», - жителі Кременчука про нічну атаку рф.
П’ятеро людей досі лікуються після ворожої атаки на Кременчук.
«Допомогли врятувати двох людей»: військовий із Кременчука оприлюднив відео з місця російської атаки.
Олена Синтюрина
Фото авторки та Мирослави Ковальчук,
Відео Мирослави Ковальчук та Максима Полтавця
