- Ми раді вітати вас знову бачити в Кременчуці! У останні три роки в лютому «Лісапетний батальйон» в нашому місті.
- Це – вже традиція.
- Цей гастрольний тур ви почали з Полтавщини. Це знаково чи випадково?
- Ми з Полтавщиною маємо довгі роки співпраці. Це перший регіон, в якому почали працювати (від міста до міста, від села до села), коли нас мало хто знав, коли ми почали виступати після перемоги в шоу «Україна має талант». Полтавщина нам відкрила обійми, ми тут отримали свого глядача, який нас любить і не перестає відвідувати наші концерти, підтримувати. Це знакове. Не просто так.
- Чим збираєтесь цого разу дивувати глядача?
- Є чим дивувати. Це нові пісні. Воми мало де звучали. Точніше провучали в палаці «Україна». 18 листопада (2018 року, авт.) у нас там був концерт. І ми лише у весняному турі плануємо запускати ці пісні і знайомити глядача. Це лірика – яка не властива нам, і не сумісна з нашим іміджем. Та ми працюємо, фантазуємо, щось пробуємо. Навіть сьогодні (15 лютого на концерті в Кременчуці, авт) буде спроба глянути, як глядач сприйме народну пісню у нашому виконанні. Я беру тріо з нашого «Лісапетного батальйону» і на сцені буде експеримент. Я до людей так звернусь: це експеримент. Ми ще вирішуємо, як воно має звучати. От ви сьогодні головні судді.
- Хто взагалі вам пише пісні?
- Пісні – виключно наші. Я пишу тексти. Пише тексти мій старший син. Музику пишу виключно я. У нас дуже мало чужих пісень. У нас є десь три пісні Янченка (Микола Янченко — український естрадний співак і композитор, народний артист України (2016), заслужений артист України, авт. ). І останню оранжировку ми робили з Танею Піскаревою і Олегом Шаком. Потрібна пісня на вихід в палац «Україна». Я написала текст, вони зробили – інше. Я нею сьогодні розпочинатиму концерт.
- Так це чи ні: що ви три дні в Кременчуці і встигли побувати в лазні?
- Ми кожен день тут в лазні. І вчора були. Ви знаєте, чим хороша лазня відрізняється від поганої? А від того контингенту, з ким прийшов. Якщо ти прийшов з тими людьми, з якими тобі весело, з ними відпочинок, де б не було, все рівно буде прекрасним. Поганої лазні не буває, головне щоб вона була «гаряча».
- У Кременчуці була «гаряча» лазня?
- Та «гаряча». Ми ж три дні в ній. Попробували в перший день і пішло далі. Так випало, що у нас 4 іменинника. І сьогодні іменинниця є. Ось все відсвяткували в Кременчуці. Наша іменинниця каже, що такого гарного Дня народження не було, як отут в Кременчуці. Ми її вітали після «нуля». Ми довго вітали. Ми ж не можемо це зробити абияк.
- Ви нещодавно відсвяткували своє 60-річчя. Який секрет енергійності?
- Так це було в палаці «Україна». І тут не я придумала, та є таке: тренажор, ухажор і недожор. І тоді все добре (Сміється, авт.). Я не сиджу на дієті, та недоїдаю. Якщо серйозно, то була вагома причина схуднути. Я за два місяці втратила трьох людей: чоловік помер, потім свекруха померла, потім син. Мені минула осінь була дуже тяжка. Але Бог не дає випробування слабким людям. Він вибирає сильних людей. А я вважаю, що я сильна. Я не розплескалась в горі, не зламалась, не ридала (можу поплакати, як ніхто не бачить). Та в мене є сцена, є обов’язки, є люди, які мене чекають. І я працюю. Найкращі ліки – то праця. Якщо ти роботу любиш, працюєш натхненно – роки не встигають за тобою. Ти їх обдурюєш. Поки вони чекають, що ти сядеш і вони тобі зморщок малюєш, а ти не присідаєш, тож ці зморшки до тебе не пристають.
- Через два тижні Масляна. Ви печете млинці?
- Так звісно.
- А зятя запрошуєте?
- Уже ні. Ну його! (Регоче, авт.).
- Тоді розкажіть кременчужанам свій рецепт млинців?
- Я дуже проста жінка, готовлю без витребеньок. Тож розтопила масла, розкалатала яйця, трішки посолила, трішки поцукрувала, додала молочка. Розколотила на густу масу, додаю ще молочка. Щоб була ріденька. На сковорідочку – ось і весь секрет. Нічого нового.
- Пані Наталія, ви ввірвались на сцену з піснею про лісапет і самогон. Самі самогон варили?
- Аякже. Я людина – сільська. У селі немає людини, яка б не варила самогон. І всі за смаком визначають: чи то Ганьчина горілка, чи то Марії, чи то Івана. Бо село – то велика людина. Один про одного знають. А самогон – то валюта на селі. Щоправда, зараз менше – перейшли на спирт. А раніше – виключно самогон. І був апарат - мідні труби. Бабуся керувала процесом, я принюхувалась. І самогон був неабиякий, а як сльоза.
- Чи змінилось ваше життя у селі, як стали зіркою?
- Та звісно змінилось. Ми стали інші. Ми стали вибагливішими до себе, стали слідкувати за зовнішністю. Ми відвідуємо косметичні салони. У мене в останні два роки на руках манікюр. Раніше мені він заважав, вважала, що не потрібен. Та потрібний. Вже звикла і по-іншому не можу. Ми зрозуміли, що є зразком, до якого люди тягнутимуться. Щоб, бачачи нас, та ж сільська жінка виглядала елегантнішою. І в селі можна бути вишуканою – ми до цього прикладаємо всі зусилля.
- Село і плітки – нерозривні поняття. Яка топ-плітка про вас у рідному селі?
- Та звісно про те, що вкрали гроші при будівництві церкви. А те, скільки доклали – ніхто не згадує. Кажуть, що мільйон коштує церква – та її за 500 тисяч можна було побудувати. Село є село. Там ніхто не никає, що і скільки коштує. Якби мій покійний чоловік знав, скільки я туди доклала із своїх грошей, то давно б помер. А так трохи прожив.
- Два роки тому Ви в Кременчуці казали, що не зареєстровані в соцмережах. Чи змінилась ситуація?
-Я вже зареєструвалась у Фейсбуці. Та я не є залежною. Це дівчата постійно фотографуються: біля кожного стовпа і повороту. Я не люблю хизуватися, щоб всі бачили. Якщо вже дуже цікаві моменти, то зроблю фотографію і викладу в соцмережу. Я в тому не кохаюсь, хоч переглядаю сторінку. Щоправда, не читаю, що про мене пишуть. То мені зовсім не цікаво. Я знаю – я людина вперта, трохи деспотична. Навіть, якщо зробила неправильно – не покажу цього. У кожного є недоліки.
- Зараз президентська кампанія. Вам пропонували підтримувати якогось з кандидатів?
- Нам і на минулих виборах не пропонували. Ми більше брали участь у кампанії до Верховної Ради. Хоча я людина сільська, тож підтримуватиму аграріїв. Не знаю, хто там керує. Якщо ти розумієшся на цьому, то маєш керувати. А щодо кандидатів в Президенти – то їх так багато. Спробуй розбирись – хто що там хоче. У кожного є свій плюс і свій мінус. Дуже складно зупинити на комусь вибір. Я вважаю, що кожен має обрати сам. І ми виберем, звичайно. Хоча і нинішній президент влаштовує. Багато що зробив. Подолянин, земляк. А як там буде далі – невідомо. Поки в колективі думаємо, за кого голосувати. Мені Зеленський подобається. Та взагалі, поки що не визначились за кого.
- Чи зустрічались на концертах з Олегом Винником?
- Та часто і на концертах, і на корпоративах – ми виходимо, він заходить. І навпаки. Він хороша людина. Я його люблю. Бо він професіонал, а я люблю професійних людей. Правильно співає, у нього хоризма.
- Розкажіть про ваших дітей. Син і донька ж з вами на сцені?
- Уже і невістка на сцені. 9 років в декреті. Кажу, ти вже присохла там із трьома дітьми. А вона ж хореограф. Треба щось придумувати. Ми ж зараз працюємо над різдвяним концертом 2020 року в палаці «Україна». До речі, у Кременчуці зробили добру справу. Купили сукно, ми тут будемо шити кожушки. Знайшли швачку. З вашим містом не просто гарний спогад. А матимемо потрібні речі, зроблені у вашому місті. Я шукала сукно у різних містах – а тут раптом знайшла.
- А де купили?
- В магазині, де багато тканин. Як нас чекав там відріз 21 метр.
- Вас впізнали продавці?
- Нас скрізь впізнають. До речі, вони сьогодні будуть на концерті. Вони кажуть: ми до вас на концерт, а ми кажемо, що до вас за тканиною. Ось так і познайомились.
- Що ви побажаєте кременчужанам?
- Кременчужани, мої дорогі. Що вам побажати, що до цих пір не бажали? Будьте мудрими, будьте усміхненими, будьте щасливими, кожен своїм щастям! Будьте щедрими на добро, на милосердя! Традиційні людські якості, аби в кожного вони були присутні.
Нагадаємо, Експеримент "Лісапетного батальйону" у Кременчуці глядачі оцінили на найвищому рівні.
«Ми три дні ходили в Кременчуці в лазню», - солістка гурту «Лісапетний батальйон» Наталія Фаліон.
Олена Ліпошко
Фото Кирила Воронцова
