У Кременчуці базується військова частина, яка має на озброєнні максимально потужні та ефективні системи, здатні першою ж ракетою знищити порушника повітряного простору України. Нещодавно наші ракетники взяли участь у державних випробуваннях модернізованої ракетної системи залпового вогню «Вільха-М».
День ракетних військ і артилерії – державне свято, яке відзначається щорічно третього листопада на честь українських ракетних військ та артилерії. Воно тісно пов'язане із Кременчуком, адже саме в нашому місті базується 107-ма реактивна артилерійська бригада, яка перебуває у складі Сухопутних військ Збройних сил України. Напередодні професійного свята Кременчуцька газета побувала у гостях у військослужбоців і дізналася багато цікавого.
Військова частина знаходиться у Кременчуці з 1960 року. Про це нагадує заступник командира в/ч 1546 по роботі з особовим складом підполковник Роман Глущенко.
«Згідно з директивою Міністра оборони Радянського Союзу, розширювався ракетний щит, і ми стали правонаступниками 67-ої артилерійської гаубичної бригади. Раніше у нас були ракетні комплекси, а зараз – реактивна система залпового вогню «Смерч». Кременчужани могли побачити не так давно її зразки – на площі Перемоги у День захисників і захисниць України ( 14 жовтня – ред.). Дальність польоту боєприпасів складає 70 кілометрів. Зараз наша частина бере участь в експериментальних випробуваннях нової системи залпового вогню «Вільха-М» (зустріч відбулася наприкінці жовтня – ред.). Це новітній зразок озброєння, модернізований «Смерч», українського виробництва», – розповів Глущенко. Проходили ці державні випробування на Одещині. Кременчуцькі ракетники на чолі з командиром частини Олександром Келембетом брали в них участь.
Слід зазначити, що «Вільха-М» – розробка конструкторів Державного підприємства «Київське конструкторське бюро «Луч» у співпраці з іншими державними та приватними підприємствами. Від уже прийнятого на озброєння української армії комплексу «Вільха» цей зразок відрізняється новими ракетами зі збільшеною дальністю польоту.
Із перших днів неоголошеної війні на Сході України
Починаючи з березня 2014 року, частина особового складу полку брала участь в операції АТО/ООС.
«Зараз знаходимося на бойовому чергуванні, згідно з Мінськими домовленостями, базуємося на лінії відведення вогню. Дислокуємось у Луганській і Донецькій областях, а також на Півдні України. Раніше заступали на пів року, а зараз – на 8 місяців. Ми не так, як піхота чи механізовані підрозділи – у нас є ротації», – розповів Глущенко.
Він нагадав, що у 107-ій реактивній артилерійській бригаді зараз служать як контрактники, так і строковики.
«Від командира до солдата у нас – на контракті, є і військослужбовці-строковики. Кременчужани і мешканці району йдуть охоче до нас, адже частина знаходиться в межах міста, а ще тут військослужбовці стають фаховими спеціалістами. Просто так, без навчання, нікого не допускають до установки. У нас у єдиних на озброєнні – система залпового вогню, начальник обслуги якої – офіцер. У інших («Ураган» чи «Град») – там сержант», – повідомив Роман Глущенко.
І зазначив, що мінімальна зарплата військослужбовця контрактної служби складає 10 тис 500 грн.
«Місяць відслужив – і отримав грошове забезпечення», – говорить він.
Що покращилося
Відзначають ракетники, що останнім часом покращилися їхні побутові умови та харчування.
«Якщо раніше овочі були лише з серпня, то зараз – цілий рік. Є в меню солодощі, ті ж печиво та цукерки», – говорить Глущенко.
Він нагадує, що на території їхньої частини зведено три гуртожитки по 120 місць. І є перспектива, що до кінця цього року один із них введуть в експлуатацію. Принаймні фінансування від держави вже було. Один із двох інших гуртожитків може стати сімейним.
Згадав заступник командира і проте, що навіть у польових умовах у військових є можливість комфортно помитися чи випрати одяг. І це завдяки прально-лазневому комплексу виробництва Крюківського вагонобудівного заводу (його теж демонстрували на площі Перемоги 14 жовтня – ред.).
Оце так хобі!
Із 2014 року, відколи в Україні почалася неоголошена війна, кременчужанка Марина Матвієць стала волонтеркою. «Ми возили допомогу для бійців на фронт, переселенців, плели сітки. Волонтеркою була 2 роки. Ситуація із забезпеченням армії налагодилась, але мене так затягнуло військове життя, що я не уявляла себе поза ним. Тому в 2016 році пішла на службу за контрактом. Зараз закінчується другий контракт, і я планую підписати третій. Двічі по три роки вже відслужили», – розповіла військослужбовиця.
Марина разом із своє товаришкою по службі Аліною Марченко займається гирьовим спортом. Говорить, що спорт – її хобі.
«Цього року ми їздили на обласні змагання, де отримали перемоги. Я в Україні отримала третє місце», – розповіла Матвієць. Марченко теж додає, що гирьовий спорт – головне її захоплення. У неї чоловік військовий, двоє діток – у школі і дитсадку. Але жінка встигає скрізь. Єдине, чого чемпіонкам із в/ч 1546 хотілося б – займатися улюбленими видом спорту на сучасних тренажерах і нових снарядах.
Тож, якщо хтось хоче привітати кременчуцьких ракетників з їхнім професійним святом – ось ідеї для подарунків!
До речі, займаються залюбки у спортзалі і строковики. Ми познайомились із військовослужбовцем із Харкова Михайлом Оловаренком. Він отримав ступінь бакалавра в Харківській гуманітарно-педагогічній академії, упродовж 16 років займався бальними танцями (був чемпіоном України, чемпіоном Європи). Тепер хлопець вважає, що потрібно послужити Батьківщині.
Гендерний вектор змінено
У військовій частині зараз четверть особового складу – жінки. А ось вільних вакансій немає. Найближчим часом (коли переукладатимуть контракти), можливо, звільняться. Але небагато.
Військослужбовиці, з якими ми спілкувалися, зазначають, що гендерному питанню приділяють увагу в армії. Так, ще років 5 тому жінки могли у в/ч 1546 розраховувати лише на так звані «жіночі спеціальності»: медсестер, зв’язківців тощо. А зараз їх беруть на посади водійок, техніків-механіків, помічниць гранатометників. Раніше це були суто чоловічі спеціальності, а зараз розмежування немає.
Із історії кременчуцьких ракетників
3 січня 1992 року, після розпаду СРСР, 107-ма ракетна бригада (РБр) Радянської Армії перейшла під юрисдикцію України. Вона мала на озброєнні 18 пускових установок 9К72 «Ельбрус».
У 1998 році 107 РБр, разом із 19 РБр та 199 РБр, увійшла до сформованої з цих бригад Першої ракетної дивізії.
У 2003 році 107-му ракетну бригаду переозброюють на більш сучасний високоточний тактичний ракетний комплекс 9К79 «Точка-У».
У 2005 році ракетну бригаду переформували в реактивний артилерійський полк, і на його озброєння надійшла реактивна система залпового вогню 9К58 «Смерч».
23 червня 2006 року Указом Президента бригаду перейменували на 107-й реактивний артилерійський полк. У 2008 році Наказом Міністра оборони України полку полку присвоїли почесне найменування «Кременчуцький».
Із січня 2019 року полк переформовано у бригаду відповідно до організаційної директиви Генерального Штабу Збройних сил України.
Відомо, що це пов'язано з надходженням у найближчому майбутньому систем «Вільха».
Олена Ліпошко
