Якщо у кременчужан є що розповісти про традиційні зимові свята, залишилися старі світлини кременчуцьких новорічних ялинок, тексти чи записи старих новорічних пісень – поділіться із земляками.
Різдвяний тиждень в нас триває
І Новий рік вже всіх чекає:
Колядки і веселощі
У місті та у селищі.
Ялинка миготить і сяє,
Хай з нею і душа співає.
Загадуйте скоріш бажання.
Всім миру, щастя і кохання!
Увесь тиждень крокує по світу Різдвяна святкова радість. А ще люд Божий готується зустріти новоліття, яке обов’язково принесе нам найбажаніше. Як кажуть, все дається людині по її вірі.
Незважаючи на все трагічне та сумне, що відбувається в Україні, ми, завдяки нашим воїнам-захисникам, продовжуємо планувати наше майбутнє і влаштовувати свято, на яке цілий рік очікували не лише діти, які вірять у диво, а й дорослі.
А як святкували Різдвяно-новорічні свята наші попередники? Звернемося до спогадів старожилів, мемуарів та місцевих газет. Що ж відбувалося понад сто років в Кременчуці у грудні?
А було так: підготовка до свят розпочиналася з перших днів зими. Першочерговим питанням, яким займалася Міська управа, було освітлення вулиць. Якраз наприкінці 1913 року в Кременчуці на центральних вулицях були встановлені електричні ліхтарі із лампочками, які можна було купити у магазині Клейфа; у Крюкові на той час завершували встановлення 11 таких ліхтарів. За вправну роботу в середині грудня кременчуцькі електрики були премійовані.
Другим питанням ставав збір благодійних коштів і влаштування благодійних обідів для бідних та сиріт. Кременчук був досить заможним містом, тому у нас було багато благодійників, які вважали за честь допомогти нужденним.
Серед них були і міський голова Андрій Якович Ізюмов, і Павло Григорович Гусєв, а також гласні, тобто, по-сучасному депутати, Михайло Олександрович Шапошников, Петро Миколайович Поддєрегін, Іван Павлович Герасимов, Петро Федорович Бородков та ін.
24 грудня 1913 року Міська управа влаштувала для вихованців міського притулку Різдвяний святвечір, виділивши для цього 75 р., що було на той час значною сумою (кваліфікований робітник, наприклад, у цей період отримував 12-13 рублів на місяць).
До арештантів тюремного замку Кременчука теж приходило свято – і їм перепадали гостинці та святкові обіди. А в 1913 році Полтавський губернатор дозволив 24 грудня звільнити осіб, покараних в адміністративному порядку за порушення обов’язкових постанов в Кременчуцькому повіті, від подальшого відбуття покарання, тобто, на Святвечір їх випустили з-під варти.
Ще одним важливим питанням була організація святкових розпродажів на ринках та у магазинах, влаштування гулянь, святкових вечорів. Так, розпродажі відбувалися у суконно-мануфактурних та галантерейних лавках, магазинах платівок та грамофонів, одягу, прикрас, адже Кременчук у всі часи був містом активної торгівлі.
Афіші та реклами, які закликали людей до торгової лавки власника і підказували подарунки, були не лише на стовпах посеред міста, а й у пресі. Кілька номерів з рекламами зберегли і наші музейні співробітники.
Центральним закладом культури і громадського життя Кременчука у дореволюційний період була Народна аудиторія, розташована навпроти католицького костьолу святого Йосипа Обручника. На жаль, ми не можемо бачити цю прекрасну споруду, адже вона була зруйнована під час Другої світової війни і зараз на її місці знаходиться фабрика «Кремтекс». Саме в приміщенні аудиторії встановлювалася головна ялинка Кременчука, а також влаштовувалися музичні вечори з танцями, виставки та «Дитячі ранки».
15 грудня 1913 р. о 13:00 в Народній аудиторії Товариство сприяння дошкільному вихованню в Кременчуці влаштувало для дітей «Дитячий Ранок» із карнавалом. Дитячі карнавальні костюми продавав Одеський магазин С.Корхової. Цікаві номери та спектакль готували самі діти.
30 грудня 1913 року був улаштований музично-танцювальний вечір в Олександрівському реальному училищі, де в концертному залі на другому поверсі будівлі була прикрашена ялинка.
Святкові вечори та масові гуляння влаштовувалися і в інших закладах міста. Так, наприклад, під час Різдвяних та новорічних свят для учнів міських шкіл деякі піклувальники власним коштом улаштували ялинки: у першому міському училищі – піклувальник І.А.Диковський, в 4 міському училищі – М.І.Ребенко, 7-у міському училищі – А.Я.Ковальов, у 9 міському – С.Я.Ханко). Адже багато дітей були позбавлені через матеріальну скруту батьків різних насолод та розваг, і такі благодійні заходи дозволяли їм відчути святкову радість.
На Різдвяно-новорічні свята 2013-2014 рр. Міська управа та інспектор народних шкіл Явойський домовилися з власниками міських біоскопів (попередник кінематографа) улаштувати безоплатні сеанси для бідних учнів народних шкіл з 24 грудня по 7 січня.
В святкові дні 1913-1914 року у якості благодійника виступало і Міністерство шляхів сполучення, яке у потягах виділило для учнів, що поверталися на час різдвяних канікул до рідних домівок, спеціальні окремі вагони найновішої конструкції – із опаленням та освітленням. Квитки продавалися заздалегідь на міській станції за пільговим тарифом із знижкою 25% ціни білета ІІІ класу в пасажирських та поштових потягах. Повернутися до класів учні мали лише після 7 січня.
А установи та організації Кременчука: міська та земська управа, кредитні організації, міський банк, кредитна каса та ін. відпочивали з 12 години дня 24 грудня до 28 грудня. На Святвечір та Різдво, тобто 24 та 25 грудня, були зачинені театри, Народна аудиторія, розважальні заклади, біоскопи. І навіть трамвай не ходив містом з 8 години вечора 24 грудня і до 10 години ранку 25 грудня. 25 грудня не працювала навіть Поштова контора. Таке рішення приймала Міська управа, щоб місцеві мешканці проводили Різдво у колі своєї родини.
На Новий рік заможна публіка приходила на благодійний вечір до Народної аудиторії, де всі разом зустрічали новоліття.
Такими були свята в Кременчуці 110 років тому. Що було далі – це вже інша історія. Нам залишається читати, ділитися спогадами бабусь та прабабусь, пам’ятати, намагатися організувати для малечі веселе святкування.
Якщо у кременчужан є що розповісти про традиційні зимові свята, залишилися старі світлини кременчуцьких новорічних ялинок, тексти чи записи старих новорічних пісень – поділіться із земляками.
З Різдвом Христовим та прийдешнім Новим роком! Нехай береже Господь наших воїнів! Миру, щастя та добробуту, рідний Кременчук!
Зав експозиційного відділу
Вікторія Ширай
