Вічна пам'ять!
Сьогодні Кременчук вкотре в жалобі. В останню путь проводжають проводжають рядового Юрія Дзюбу, який народився 11 липня 1974 року у нашому місті. Проживав у Кривушах. Тривалий час працював на нафтопереробному заводі. Був керівником на підприємстві. Із початком агресивних дій російської федерації він був мобілізованим. Юрій потрапив до однієї із військових частин, я ка знаходилася у зоні бойових дій. Там він перебував на посаді стрільця кулеметного взводу. А 5 січня 2023 року під Соледаром Юрій Дзюба загинув.
«Були важкі, кровопролитні бої біля Соледару. І у ході ракетного удару накрило його підрозділ. Тіло понівечене, тому хоронять у закритій труні», - розповідає військовий із позивним «Художник».
У загиблого залишилася дружина Вікторія, яка не може прийти до тями. Для жінки загибель коханого чоловіка – це великий шок.
На прощання прийшло багато працівників адже всі знали Юрія, як працьовитого чоловіка. Був добрим керівником.
«Коли йшов на війну, Юрій казав: «З перемогою повернуся додому». Але так сталося, що під Соледаром він загинув. Сьогодні ми проводжаємо нашого солдата, рядового Дзюбу Юрія у останню путь», - говорить «Художник».
Про загиблого говорять лише теплі слова і згадують Ю.Дзюбу як хорошого керівника, гарну людину.
« Юрій Михайлович Дзюба працював заступником начальника цеху. Свій шлях на заводі він пройшов від слюсаря-ремонтника , інженером по ремонту працював і дійшов до начальника цеху. Людина порядна, гарна, добра – це не сказати нічого. Це золота людина. Це золотий фонд, який ми, на жаль, втрачаємо зараз. Завжди люди біля нього гуртувалися, він був душею колективу», - ділиться Микола Гапонов, керівник цеху №16.
Згадує М.Гапонов, що Юрій Дзюба із перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну записався добровольцем до військкомату, чекав, коли викличуть.
Екс-колега Микола Стеблій розповідає, що Юрій Дзюба спершу записувався до тероборони.
«Це тяжка втрата», - говорить М.Стеблій.
Антоніна Озерна
Фото Олександра Попенка
