Кременчужанин загинув під час артилерійського обстрілу.
Сьогодні у Кременчуці попрощались із захисником Олегом Погарським, який загинув на війні росії проти України.
Олег Анатолійович Погарський народився у Кременчуці 17 липня 1967 року. Він не дожив 10 днів до свого дня народження. Загинув 7 липня 2023 року поблизу населеного пункту Серебрянка, Донецької області.
Про це повідомив військовослужбовець із позивним "Художник" під час прощання у Міському палаці культури.
Кременчужанин загинув під час артилерійського обстрілу. Тривалий час не могли дістати тіло через щільність обстрілів позиції ворога.
"Олег Погарський працював зварювальником в "Європабуд". Закінчив за цим фахом професійно-технічне училище. Був гарним зварювальником", - слова "Художника".
Тож сьогодні попрощатися прийшли працівники цієї будівельної фірми, а також заводу "Кредмаш". На цьому підприємстві Олег Погарський теж працював зварювальником.
"З початку війни, як активний громадянин (був учасником Правого сектору) у перших рядах пішов захищати Батьківщину. Потрапив у одну із механізованих бригад і весь час перебував у зоні бойових дій", - говорить художник
Він нагадує, що позицію, де стояв Олег Погарський, ворог обстрілював із різного виду зброї. Там стояли бійці Правого сектору.
У загиблого залишилась мати, дві доньки. Сьогодні всі рідні зібрались біля труни під час прощання в Міському палаці культури. Горю їх немає меж. Мати охопила руками труну єдиного сина. "Вони забрали в мене єдиного сина", - її крик чувся через звуки жалобних мелодій.
Олег підтримував добрі зв'язки із колишньою дружиною. Відомо, що його донька зараз очікує дитину. Вона теж прийшла попрощатися із батьком.
Під час останнього дзвінка рідним він говорив, що не може розмовляти, бо тривалі бої. Після бою обіцяв передзвонити.
"Вічна пам'ять нашому Герою. Його добре знають у Кременчуці. Рибалки знали, адже на Дніпрі постійно був. Жив біля Набережної Дніпра", - розповів "Художник".
А працівники дільниці фірми "Європабуд", з якими працював Олег Погарський, говорять, що запам'ятали його доброю людиною, гарним зварювальником.
"Він працював чесно і робив все по справедливості. Ми знали, що йде на війну. Адже Олег сам говорив: "Комусь же треба". Про смерть дізнались, коли зателефонували з колишньої роботи", - це слова колишніх колег Віктора і Андрія.
Їм Олег Погарський навіть присилав відео, коли був на навчанні. А ось коли потрапив на фронт, то було не до того.
Земляки прощались з Героєм "живим коридором", стоячи на колінах. Домовину несли під прапорами Правого Сектору. Герої не вмирають!
Вічний спокій наш захисник знайшов на Свіштовському кладовищі, на Алеї Героїв.
Світлана Павленко
Фото Максима Полтавця
