Натомість влада не особливо сприяє контролю за порушниками та не надто переймається екологічною безпекою нашого міста.
Час від часу у Кременчуці трапляються випадки, які, на думку містян, істотно шкодять екології. Їх було чимало: це і періодична задуха у місті від підприємств промвузла, і їдкий запах від спалених шин у приватних садибах.
Один із останніх – забруднення річки Сухий Кагамлик, каналізаційні викиди в якій зафіксували наприкінці січня цього року. Пізніше у відділі екологічної безпеки міської ради повідомили: забруднювали водойму мешканці 8-квартирного будинку на вулиці Вільна Україна, розташованого у прибережній захисній смузі річки.
Після цього екологічна комісія виконкому міста провела виїзне обстеження будинків. Як з’ясувалося, нечистоти потрапляли у відстійник, який не витримував об’єму стоків, що вивозилися несвоєчасно. Однак покарати мешканців будинку не вдалося, оскільки він не підключений до міської каналізації. І доки громадяни не створять об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) та не зберуть гроші на монтаж 400-метрової мережі, штраф накладати ні на кого.
Загалом же притягнути до відповідальності та покарати порушників, які забруднюють довкіллля, виявляється, дуже не просто. І йдеться тут не лише про домогосподарства, які своєчасно не замовляють відкачування стоків чи палять ночами шини. Навіть великі підприємства, що здійснюють постійні планові викиди в атмосферне повітря у Кременчуці, поки що не понесли покарання за перевищення кількості викидів. Про це повідомили у Державній екологічній інспекції у Полтавській області.
Підприємства зі збільшеними показниками викидів продовжують забруднювати повітря
Притягнути підприємства до адмінвіповідальності за порушення вимог законодавства в частині охорони атмосферного повітря та поводження із відходами – проблемно. Це підтверджує наданий звіт екоінспекції з ревізій об’єктів північного промвузла Кременчука, здійснених минулого року. По-перше, відповідно до графіку перевірок, підрозділ може здійснювати планові візити до будь-якого підприємства лише раз на рік. Та перед цим слід обов’язково попереджувати керівників промислових установ.
«А це створює підстави для можливого виникнення таких собі «домовленостей» між підприємством і перевіряючим підрозділом – це по-перше. Також не виключено, що на момент перевірки можливе дотримання усіх вимог про викиди, встановлених законодавством», – пояснив еколог, кандидат технічних наук, доцент Кременчуцького національного університету Володимир Бахарєв.
По-друге, до промустанов з позаплановими візитами, про які просять звичайні громадяни, не допускають співробітників Держекологічної служби,.
Так, за інформацією екологічного підрозділу області, у 2018 році їх не допустили до проведення ревізії на ПАТ «Укртатнафта», а на ПрАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» охоронці попросили покинути приміщення. Тим не менше, на заводі техвуглецю провести контроль забруднення вдалося. На місці виявили викиди піридину та бензопірену, дозволу на які в акціонерного товариства не було. Не знайшли там і необхідних споруд очищення. Коли ж інспектори почали складати адмінпротокол про порушення, директор заводу техвуглецю В’ячеслав Яворський відмовився надавати свої персональні дані.
«Цікаво, що інше підприємство – Кременчуцька ТЕЦ – під час аналогічної перевірки не здійснювала виробничу діяльність, тобто, паливо не використовувалося взагалі. При наступній перевірці – у ПрАТ «Кременчукгаз» – не було дозволів на викиди забруднюючих речовин у повітря. Проте директор газового товариства приховав персональні дані, що перешкоджало складанню адмінпротоколу», – прокоментував ситуацію начальник Держекологічної інспекції Вадим Осипенко.
Згадаємо і намагання співробітників Інституту громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва у 2017 році потрапити на території окремих кременчуцьких підприємств, куди їх здебільшого не пускали. Хоча екологи і без того знайшли ймовірних порушників: Кременчуцька ТЕЦ, ПАТ «Укрататнафта», Кременчуцький завод технічного вуглецю, промивочно-пропарювальна станція. Викиди метану, оксиду вуглецю, ванадію, азоту оксиду та діоксиду сірки у повітря у нашому регіоні за останні роки збільшилися у десятки разів – про це повідомляв голова Полтавського відокремленого підрозділу Національного екологічного центру України Микола Сокур. Серед основних причин цього – морально застарілі очисні споруди підприємств та використання мазуту замість газу.
Кременчужани реагують на такі проблеми переважно навесні, влітку або восени, коли незрозумілий запах стає істотно відчутнішим. Як аналізували екологи, небезпечний для здоров’я ароматичний вуглеводень – бензопірен – знаходили у ґрунті та у снігу.
Відділ екобезпеки не контролює процес накладання штрафів
Найбільш прикрим є те, що реального покарання для підприємств-забруднювачів у Кременчуці досі немає. Пересувна муніципальна екологічна лабораторія (ПМЕЛ), яка має визначати та контролювати рівень забруднення повітря, навіть у періоди найчастіших скарг від містян зазвичай лише оприлюднює звіти про «гранично допустимі викиди».
Як повідомили на запит Кременчуцької газети у відділі екологічної безпеки, за останній період серед забруднюючих компонентів приземного шару атмосфери, які контролюються ПМЕЛ, знайшли лише концентрації метану у повітрі за такими показниками:
«2 серпня 2018 – 29,93; 27 серпня 2018 – 74,94; 15 листопада 2018 – 20,45; 21 листопада 2018–36,75, 10 січня 2019–38,84 мг/м3» (при максимально допустимій разовій концентрації у 50 мг/м3).
Ці дані підтверджують: підприємства нашого міста продовжують збільшувати викиди.
Проте міський відділ екобезпеки не володіє інформацією про фінансові покарання за порушення. Адже всі наші питання щодо штрафів при перевищених викидах керівник цього підрозділу Олексій Федюн переадресував до Держекоінспекції області.
Екологи продовжують шукати вихід, влада економить
Одне з вирішень ситуації з перевищенням викидів у повітря – якщо підприємства самі за них відповідатимуть. Такою думкою ділиться еколог Володимир Бахарєв та у якості прикладу наводить промислове місто Кривий Ріг, де підприємці самі контролюють рівень викидів та сплачують за це відповідний екологічний податок.
«Якщо ми проведемо аналогію, то там питанням екологічної безпеки переймаються не лише поодинокі активісти і невдоволені бабусі – на місцях у центрах є фахівці, які по 15-20 років відпрацювали на цих об’єктах-забруднювачах та знають усі тонкощі. Тож місто власним коштом створило ряд автоматичних постів контролю, які вимірюють рівень викидів онлайн. Кожен із них коштував близько 2 млн грн. Але це вже європейський рівень свідомості. Не впевнений, що наші підприємства до цього дійдуть найближчим часом», – припускає він.
Питання створення таких лабораторій і у Кременчуці місцеві екологи піднімали неодноразово, але місцева влада погоджується на реалізацію цього проекту лише за рахунок грошей обласного екологічного бюджету.
«У проекті Постанови Кабміну «Деякі питання здійснення державного моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря» чітко написано, що у Полтаві проект створення мережі постів моніторингу за державний кошт можна впроваджувати, а Кременчук не є містом-агломерацією (чисельність населення менша за 300 тис). Тож не зможе одержати державну субвенцію на це», – наголошує Володимир Бахарєв.
Разом з іншими екологами Кременчука він створив проект «Автоматизованої системи моніторингу повітря для міста Кременчука», у якому вказані місця, де ці системи краще встановлювати, біля яких найпотужніших підприємств і т.п. Однак відповідної реакції з боку влади досі не було.
Точка зору
Вирішення цієї складної і загрозливої проблеми потребує комплексного втручання саме міської влади, вважає лідер громадської організації «Єдиний Кременчук», заступник гендиректора «АвтоКрАЗу» Геннадій Музика.
«Тут необхідна політична воля керівництва міста та низка ініціатив в розрізі нормативно-правової діяльності – задля законодавчого захисту прав громади на безпечне довкілля. На жаль, сьогодні ми як містяни, платники податків і основне джерело влади в цій країні, не бачимо комплексних заходів задля контролю деяких промислових підприємств-забруднювачів. Зауважу, що ситуація не нова. Проте досягла критичного піку з початком окупаційної каденції діючого міського голови та нардепа-пристосуванця Шаповалова. Йде не боротьба проти незаконних викидів та постійного смороду, а навпаки, окремі підприємства отримують преференції від міста у вигляді, м’яко кажучи, поблажливої відсоткової ставки за користування землею. Питання ж екології щороку обмежується лише проведенням одіозної толоки та розмаїттям фіолетової фарби», – коментує він ситуацію.
P.S. Однак, схоже, все закінчується банальною нестачею коштів у бюджеті міста чи їх нераціональним використанням. Звернемо увагу, що попереду – потепління і новий сезон повідомлень на «Службу допомоги мера кременчужанам» про нестерпний сморід від промвузла, і не тільки від нього.
Чи влада й надалі економитиме на здоров’ї мешканців міста – чи громада таки «дотисне» чиновників і вони нарешті задумаються про екологічну безпеку? Побачимо найближчим часом.
Нагадаємо, і досі не встановлено, що смердить у Кременчуці: призначено додаткові експертизи.
Порошенко осадив піар Малецького, коли мова зайшла про екологічний податок та безпеку від підприємств.
Аріна Алініна
