Кременчук. Міський палац культури. 25 січня. 17.45. У холі палацу досить тьмяне світло, проте багато бажаючих потрапити до глядацької зали на моноспектакль «Я вдома» з Наталією Могилевською.
«Так якщо немає світла і концерту не буде?» - питає жіночка у працівниці закладу культури.
«Вистава буде. Ми працюємо від генераторів»,- заспокоює касир і вже незабаром глядачів починають пускати до залу.
Серед них ми бачимо начальника відділу екології міськвиконкому Олексія Федюна, директора комунального підприємства «Благоустрій Кременчука» Віктора Василенка, екс-генерального директора КГП «Союзрембуд» Олександра Дяковського, куратора проєкту «Громадський бюджет» Євгена Переверзенцева, відомого волонтера Артема Марченка та інших.
18-07. У залі лунають перші оплески і глядачі чекають на виставу, а поки обговорюють декорації на сцені: шикарний чорний рояль, розкидані стільці, великий екран, тощо.
18-10. Глядачі знову аплодують.
18-15. У залі тухне світло і глядачі знову аплодують, дивлячись на сцену. Але Наталія Могилевська зробила всім присутнім сюрприз. Починає лунати музика і прожектор вихоплює один з рядів у залі, де Наталія починає співати свою відому пісню «Я кажу ні», змінену на сучасний лад.
«Я кажу ні жахливій війні!»- співає Наталія Могилевська і зачаровує зал. У чорному піджаку і чорному платті в білий горошок, на високих підборах, вона, співаючи вже підіймається на сцену, де за роялем грає молодий музикант.
Після першої пісні чарівна співачка каже, що 24 лютого була вдома, коли почалася війна. І цей спектакль про те, як вона прожила життя з початку війни, як поховала свого дядька, як не поїхала з країни, як співала в метро і допомагала тим, хто пересиджував тривогу у підземці.
«Я вдома. Я не поїхала нікуди, бо на власні очі хочу побачити нашу Перемогу!» - коментує Наталія Могилевська і далі знову лунають її пісні «Віра в сон», «Відправила месседж», «Пісня про Україну»…
«Україна – понад усе! Народ завжди стає юрбою, якщо не бачить ціль перед собою», - лунають слова зі сцени і далі Наталія продовжує співати.
«О 5-ій ранку того дня у мене були інші плани, але і у ворога теж. Вони вже ресторани замовляли в Києві святкувати перемогу… Вони розбомбили мою школу в Гостомелі. Вони вбили моїх знайомих…Я уб’ю їх, як світ вбиває темряву»,- каже пані Наталія.
Після чого розповідає, як на початку війни до неї приїхали члени їхньої родини, а вона сиділа на дієті і тому їм майже нічого було їсти. Тоді вони поїхали в магазин і придбали 4 хлібини – по одній на руки. Вони придбали смаколики, а потім повернулися до дому і гості не могли зрозуміти, як це в будинку співачки немає укриття.
«Я сама під ліжком дві доби спала. Питають, а навіщо? Відповіла, щоб хоч обличчя зберегти. Потім вони зібралися у бетонному гаражі і почали співати.
Співати почали батьки. Ми зрозуміли, що у нас тоді і сила, і віра з’явилися. І нам жити ще більше захотілося… Я в метро почала носити воду зі своєї свердловини, співати. Мене охрестили народною артисткою червоної гілки метро…
Далі у мене народила сестра. Хлопчика назвали Платон. 3 кілограми 600 грамів», - розповіла співачка і заспівала пісню «Життя триває, ми все подалаєм».
А далі продовжила ділитися сторінками свого життя.
«В дитинстві мене возили в Маріуполь. На море. А під час війни там загинув мій дядя. Його дістали з під завалів. Його син з Москви не зміг приїхати. Він не вірив, що у нас війна. Я надсилала йому жахливі фото війни…» - каже співачка і далі розповідає про віру.
«У Другій світовій війні мати проводжала на війну трьох синів. Усі троє потім повернулися. Інші не розуміли, чому цій родині так пощастило, бо в інших родинах було багато загиблих. У жінки питали – вона молилася за синів чи ні? Жінка відповіла, що молилася за них і всіх інших. Віра багато значить. Наша віра зараз нам потрібна. Дай нам це пережити»,- каже Наталія і ці слова дуже зворушили зал. Жінки навіть почали плакати, а інші почали дарувати співачці квіти.
Після цього лунали пісні і раптом Наталка розкрила секрет свого особистого життя.
«Хто закохався під час війни? Я одна з них! З чоловіком мені не було страшно. Я навіть брала його пістолет та стріляла по дрону, коли той летів… Наші чоловіки під час війни показали, які вони мужні захисники, а жінки – які вони терплячі, милосердні, ніжні…
Розповім про свято 8 Березня. Я іхала і мені на посту військовий подарував троянду. На іншому посту другий чоловік також подарував квітку. Потім був блокпост, а юний військовий каже, що квіти закінчилися і побіг кудись і приніс … пляшку олії. Це був самий дорогий і незвичний подарунок мені на свято. Я про це пам’ятатиму все життя»,- зазначила співачка і заспівала пісню «Мамо, я покохала».
Наталія Могилевська цього вечора не лише виступала зі сцени, а й виходила в зал і співала.
Майже наприкінці вистави пролунала хвилина мовчання.
«Ми є тому, що їх нема»,- сказала співачка і заспівала пісню «Старі фотографії»
.
Уже майже на завершенні спектаклю, на сцені з’явилася літня жіночка з квітами та пакетом.
«Ця чарівна жінка - мати продюсера спектаклю Нонни Кондрашової – Анна Григорівна. Вона завжди дарує мені щось смачне. Пиріжки? Ні, цього разу це яблука. Дякуємо вам, моя люба»,- сказала Могилевська і це викликало овації у залі.
Уже завершуючи виставу, співачка сказала, що їй, як і всім українцям, не вистачає останньої пісня – пісні про Перемогу!
«Але вона обов’язково буде! Ми віримо в це! Слава Україні»,- сказала співачка.
«Героям Слава!» - відповів зал і попрохав заспівати Наталью ще більше пісень. Вона не відмовила.
Майже на закінченні вистави, у палаці культури дали світло.
«Ми працювали від генераторів. Не було на сцені світла, але воно з’явилося. Так буде і з Перемогою! Вона обов’язково буде і ми ще поспіваємо разом. Дякую Кременчук»,- завершила виставу співачка. На годиннику було 19-54.
«За душу взяла… Вона молодець. Навіть не очікував такого… Дружина навіть поплакала…Це було дуже професійно»,- казали глядачі, покидаючи палац культури. Жодного поганого відзиву ми не почули.
Нагадаємо, Наталія Могилевська: «Моя вистава присвячена пам’яті Героїв України!» | Кременчуцька газета
Олег Булашев
Фото Олександра Попенка
Відео з концерту незабаром буде додане у цю новину
