Чин відспівування Олександра Бублика відбувся у Свято-Миколаївському соборі. До храму прийшли рідні, друзі, знайомі, колеги по роботі та побратими.
Сьогодні Кременчук у жалобі — у місті прощалися із Захисником України Олександром Бубликом.
Він народився і тривалий час проживав у селі Рокитне Кременчуцького району, тож попрощатися з Героєм прийшли не лише містяни, а й чимало односельців, які, відклавши щоденні справи, віддали шану землякові.
Чин відспівування Олександра Бублика відбувся у Свято-Миколаївському соборі. До храму прийшли рідні, друзі, знайомі, колеги по роботі та побратими.
«Сьогодні відбувається поховання Бублика Олександра Андрійовича, який народився 7 серпня 1979 року. Був призваний на військову службу по мобілізації у 2025 році. Служив у званні солдата на посаді сапера відділення безпілотних систем мінування. Загинув, на жаль, 29 грудня 2025 року», — повідомив офіцер цивільно-військового співробітництва Віталій Іванчиков.
Він також зазначив, що Олександр Бублик навчався у Рокитненській школі, згодом — у ВПУ №7. Своє трудове життя пов’язав із Кременчуцьким нафтопереробним заводом, де працював оператором. Колеги знали його як відповідального, сумлінного та надійного працівника.
У Захисника залишилося двоє дітей.
Односельців на похороні було чимало.
«Ми вчилися в одній школі, потім працювали разом в одній бригаді на НПЗ. Я знаю Сашу як дуже гарну людину — спокійну, розсудливу. Він був дуже світлим, і в мене про нього лише добрі спогади», — ділиться Світлана (праворуч на фото).
Важко підібрати слова, коли доводиться прощатися з рідною людиною, тим більше — з тією, яка загинула від рук ворога.
«Світла і вічна пам’ять моєму племіннику Олександру. Вічна пам’ять. Герої не вмирають», — говорить тітка Олександра Євгенія (посередині на фото).
Ще одна жінка, яка навчалася з Олександром в одній школі, згадує його як людину-сонце:
«Сільська школа — це як велика родина. Усі один одного знають. Він запам’ятався мені світлим, усміхненим. Я не знала, що він служить — була за кордоном. Коли мама сказала, що Саша загинув, це було дуже важко… Коли знаєш людину близько, біль зовсім інший».
Хрещена Ніна знала Олександра Бублика з народження і пригадує його як чуйного й доброго.
«Гарний фахівець був. Навіть під час строкової служби його хотіли залишити в Криму. Але сталася трагедія з батьком, і він повернувся додому. Закінчив училище, отримав фах столяра, багато років працював на нафтопереробному заводі, згодом перевчився на оператора. Все його життя було пов’язане з заводом», — говорить жінка.
Вона також розповідає, що Олександр, служачи в ЗСУ, постійно тримав зв’язок із сестрою.
«Казав, що перебуває на перенавчанні, обіцяв заїхати додому… Але не вийшло», — зі сльозами згадує хрещена.
Вічний спочинок Герой знайшов на Меморіалі захисників і захисниць України на Свіштовському кладовищі.
У день поховання воїна в Омельницькій територіальній громаді, до якої належить село Рокитне, оголошено День жалоби.
Нагадаємо, На щиті повернувся мешканець Кременчуцького району Олександр Бублик
Олена Ліпошко
Фото авторки
