У Кременчуці підбили підсумки загальноміського конкурсу «Вишиваний Кременчук».
Цього серпневого дня у затишному залі комунального закладу культури «Кременчуцька міська художня галерея» панувала атмосфера тепла, гордості та національної самобутності.
Уже 12-й рік поспіль Кременчук відзначає День Незалежності України загальноміським конкурсом «Вишиваний Кременчук», який став і залишається справжнім святом нашої української культури та мистецтва.
Конкурс об’єднує людей різного віку та професій, для яких вишиванка — не просто одяг, а символ родинних традицій, культурної спадщини та національної ідентичності.
Серед учасників — Анастасія Попова, яка в дитинстві почала знайомитися з вишивкою у родині.
Спочатку робота давалася їй непросто через дитячу непосидючість — перші рушники залишилися незавершеними. Згодом захоплення перетворилося на справжню пристрасть: вишивка допомагала проводити час в укритті, після повномасштабного вторгнення, а з часом дівчина почала опанувала різні техніки — від класичних хрестиків до старовинної «білим по білому».
"Мені дуже подобалося вишивати. Настільки, що я спромоглася вишити лише пів рушника і закинула його — у дитинстві посидючості, на жаль, не вистачало. З початком повномасштабного вторгнення, як і всі, перебуваючи в укриттях, шукала чим зайнятися. Лазила по різних сайтах, натрапила на готові набори для рушників, де вже все надруковано. Почала вишивати дуже непрофесійно й невпевнено. Але з часом це захопило: з дорослішанням приходить більше витримки, і так воно пішло-поїхало.
Потім підписалася на майстрів, передивилася купу відео на YouTube і побачила, як це робиться професійно, наскільки це гарно, автентично й красиві старі техніки вишивки.
З хрестиком я завершила — він мені перестав подобатися. Відкрила для себе стільки різних технік, що вирішила, що буду пробувати потрошки все", - каже учасниця. .
Перша сорочка Анастасії була простою і виконана вручну, потім майстриня почала працювати над більш масштабними проєктами. Це вже другий рік, коли дівчина бере участь у конкурсі, і хоча не ставить за мету перемогу, цінує процес створення та особливу атмосферу заходу. Професійно Анастасія працює лікаркою з реабілітації у Першій міській лікарні, поєднуючи турботу про людей зі збереженням традиційної культури.
Ще одна учасниця конкурсу, Лариса Старик, розповіла про свій творчий шлях.
Вона почала вишивати близько п’яти років тому і одразу взялася за створення вишиванок для рідних — сина, онуки, невістки. Згодом до родинних сорочок додалися вишиті картини, а тепер Лариса бере участь у конкурсі вже третій рік.
Її улюблена техніка — класичний хрестик, а роботи створюються переважно для себе, як спосіб відпочинку від щоденних турбот і спосіб зняти стрес.
За роки творчості Лариса створила сім вишиванок, близько десяти картин та навіть понад сорок ляльок у національному одязі, які подарувала дитячим садкам (виставка робіт майстрині окремо також представлена у галереї).
За словами ведучої заходу, охочих долучитися до конкурсу вишиванок щороку зростає: якщо раніше серед учасників переважали люди старшого віку, то тепер активно беруть участь і молодь, і навіть хлопці, які вишивають не лише нитками, а й бісером. Особливо приємно, що конкурс сприяє популяризації української культури: серед представлених робіт можна побачити як традиційні вишиті сорочки й сукні, так і картини та флористику. Серед учасників є навіть дітлахи, які власноруч відтворюють образи українських класиків.
Цьогоріч на конкурс було подано 62 роботи, і кожна з них вражала витонченістю виконання, увагою до деталей та любов’ю до українського мистецтва.
Журі, до складу якого увійшли знані майстри та експерти, обирали переможців у семи номінаціях, відзначаючи найкращі чоловічі, жіночі та дитячі вишиванки, рушники та вишиті картини.
На урочистій церемонії нагородження всі учасники отримали дипломи та символічні подарунки, а переможці — грамоти та сертифікати на 2 500 грн для придбання матеріалів для рукоділля у магазині «Алес Арт».
Серед цьогорічних переможців:
-
Найкраща чоловіча вишиванка — Яремчук Яна Сергіївна
-
Найкраща жіноча вишиванка — Томашевська Марія Миколаївна
-
Найкраща дитяча вишиванка — Гринь Ольга Валентинівна
-
Найкраща вишита картина національного спрямування — Старик Лариса Миколаївна
-
Найкращий вишитий рушник — Вівтоніченко Надія Сергіївна
-
Найкраща сорочка/сукня, вишита бісером — Данилевська Ольга Василівна
-
Глядацькі симпатії — Васильєва Марина Станіславівна
Окрему відзнаку від членів жюрі вручила директорка закладу Алла Гайшинська. Грамотою була нагороджена Бояренцева Людмила Юріївна.
Особливою частиною конкурсу стали презентації традиційного українського одягу від кременчуцьких майстрів.
Директори та члени Національної спілки майстрів народного мистецтва демонстрували сорочки «білим по білому», старовинні Полтавські строї 20-х років ХХ сторіччя, святкові керсетки та спідниці, прикрашені вишивкою, оксамитом і бісером. Кожен елемент вбрання — від поясів і гаманів до намист та хусток — розкривав багатство української культури та її символіку.
Святкову програму підтримували музичні та танцювальні колективи: ансамблі «Веселка», «Струмочок», «Сузір'я», гурти «YDF» та «Тіп-Топ», вокальні колективи та оркестр шумових інструментів. Виступи вихованців комунального закладу позашкільної освіти «Кременчуцький міський Будинок дитячої та юнацької творчості» та Центру надання соціальних послуг «ТУРБОТА» додали заходу живих емоцій і святкового настрою.
Виставка робіт учасників конкурсу триватиме до 7 вересня за адресою галереї: вул. Михайла Коцюбинського, 4, тож мешканці і гості міста ще мають нагоду побачити справжні шедеври української вишивки, відчути магію народного мистецтва та поринути у неймовірний світ кольору, символів та українських традицій.
Як зазначають організатори, головне завдання конкурсу — не лише показати майстерність майстрів і майстринь, а й підтримати культурну самобутність нашого народу, надихнути нові покоління на пізнання традицій та збереження спадщини.
«Нехай серця наповнюються гордістю за нашу державу, а вишиті сорочки та рушники стануть оберегами у ваших домівках», — побажали організатори наприкінці свята.
Валерія Макряшина
Фото Микити Ліцкевича
