Ексклюзивне інтерв’ю після того, як екс-директор гімназії №5 Ілона Бобер виграла суд у міського голови Кременчука пана Малецького.
Минув рік з того моменту, як екс-директор гімназії №5 Ілона Михайлівна Бобер, в інтерв’ю редакції «Кременчуцькій газеті» повідомила про намір відстоювати справедливість щодо свого звільнення з посади в судовому порядку. Результатом цієї довгої боротьби з системою і політичною машиною міського голови Віталія Малецького, стало рішення суду, згідно з яким звільнення Ілони Бобер з посади директора було незаконним, а потурання хворобливим амбіціям мера, коштами платників податків, обійдеться міському департаменту освіту майже в 150 тисяч гривень. Сьогодні ми знову поспілкувалися з Ілоною Бобер.
- Ілоно Михайлівно, рівно рік тому, ви вирішили оскаржувати розпорядження департаменту освіти Кременчука, яке стосувалося вашого, тепер, уже можна говорити з упевненістю, незаконного звільнення. Сьогодні ми маємо відповідне рішення суду на вашу користь. Чи задоволені ви таким результатом, і яким, особисто для вас, був цей рік?
- Невеличке уточнення, це рішення не лише на мою користь, а й на користь усіх тих, хто боровся, бореться, і вирішить боротися зі свавіллям діючої міської влади. Це ще одне, чергове і безапеляційне підтвердження того, що всі звільнення, які відбулися за часів каденції Віталія Малецького здійснюються виключно з мотивів політичної помсти, до того ж за примітивним сценарієм одних і тих самих осіб.
Якщо ви помітили, упродовж року, я утримувалась від будь-яких коментарів на цю тему, оскільки вважала, що остаточну крапку в цій справі має поставити лише суд, винісши неупереджене і об’єктивне рішення. Як ми бачимо, закон сьогодні на моєму боці, а отже справедливість є, і я це довела. Насправді, аналізуючи цей рік, шкодую лише про одне, що ту компенсацію заробітної плати, не можливо стягнути особисто з міського голови, вирахувавши з його заробітної плати і щомісячного преміювання.
- Редакція провладного друкованого видання жовтої преси “Автограф”, в своєму останньому номері “присвячує” вам цілу сторінку з заголовком “Бобер програла суд”, що це означає?
- Мабуть те, що автор або автори статі погано вчилися в школі, і навіть не змогли до кінця прочитати рішення суду, інакше довелося б писати зовсім інший заголовок, щось на кшталт: “дурість міського голови загрожує новим судовим позовом”. Мова йде про часткове задоволення мого позову і неможливість поновлення мене на посаді директора гімназії №5 внаслідок проведеної реорганізації навчального закладу, яку вибірково і поспіхом провела міська влада, щоб позбавити мене такої можливості. Відповідно неможливо поновити на посаді людину в установі, якої юридично вже не існує.
Для нашого міста, це поширена практика, і ми бачили це і на інших прикладах вибіркової реорганізації навчальних закладів, і коли затверджувались нові статути комунальних підприємств, на яких вводились нові посади, це саме стосувалося і раптового об’єднання медичних закладів. Та й працювати під керівництвом тих, хто зараз “опікується” містом, і хто не просто повсякчас діє всупереч законам, а назавжди втратив обличчя моралі, немає абсолютно ніякого бажання.
- Ілоно Михайлівно, весь рік, судовий процес супроводжувався не лише змагальністю сторін в правовому полі, а й різноманітним брудом у вашу адресу, на сторінках провладного видання “Автограф”, як ви це можете пояснити?
- Мав місце ще й, без перебільшення, шалений тиск на суд, з боку даного видання. Погодьтесь, інакше як тиском, і втручання в судовий процес, це назвати важко. На правду, я дуже вдячна представникам судової гілки влади, що всі сфабриковані і надумані звинувачення проти мене, всі заклики до пікетування і мітингів, які мали місце перед кожним судовим засіданням в скомпрометованій жовтій пресі, не завадили прийняти обґрунтоване, виважене, незаангажоване і головне законне рішення. Людей щоразу запрошували прийти до суду, закликали навіть вдаватися до “народної” люстрації.
Це було прогнозовано і очікувано, і пояснюється лише браком професійної кваліфікації тих, хто сьогодні керує департаментом освіти, і цілковитою відсутністю законних аргументів на озброєнні в тих, хто, вже традиційно, здійснював юридичний супровід захисту безглуздих рішень міської влади. Уявіть собі, які суму коштів витрачалося, на розміщення, друк і розповсюдження, всієї тієї брехні, лише з однією метою – вплинути на рішення суду.
Це саме стосується і діяльності комунальної телерадіокомпанії, яка замість того, щоб висвітлювати проблеми мешканців міста, займатися просвітницькою місією серед молоді, підвищувати рівень культури і патріотизму населення, лише обслуговує політичні замовлення мера Малецького і виконує функції його кишенькового піар-агенства. Скільки разів міська влада намагалася перетворити судові засідання на відвертий балаган, вдаючись до послуг до артистів-активістів, деякі з яких, так не завжди і розуміли, в чому ж винна ця Бобер, а тому засинали прямо на лавах в приміщені зали суду.
Все те, що мало місце, є також результатом помсти колишнього керівництва депутатської фракції політичної партії ВО “Батьківщина” в Кременчуцькій міській раді, минулого скликання, депутатом якої я була. Саме тоді, категорично не погоджуючись з вказівками, і процесами, які диктувалися місцевим керівництвом, я і ще низка депутатів, були вимушені залишити лави цієї політичної сили.
Що ж стосується всіх образ, брехні, і тієї гидоти, яку тиражували в пресі за наказом діючої влади, то мені відомо, що Віталію Малецькому рекомендували, не зважаючи ні на що, залишатися чоловіком, проте для нього, це виявилось занадто складним завданням, а тому коментувати вчинки і результати ганебної діяльності, аморальної поведінки і образ від тих, хто давно втратив гідність порядність і вихованість, особливого бажання я також не маю. Впевнена, що таке рішення суду, неабияк засмутило Віталія Малецького, оскільки 16 лютого 2017 року, він ніяковіючи, особисто зачитував розпорядження про моє звільнення.
- “Не дозволю заплямувати освіту Кременчука” - назва вашого минулорічного інтерв’ю, що зараз, на вашу думку, відбувається з освітою в Кременчуці?
- На превеликий жаль, освітянська галузь зараз не просто в занепаді а в розпачі, і за 25 років педагогічного стажу, я це дуже добре відчуваю. Це також відчувають не лише мої колеги, з якими мені довелося працювати, а й решта вчителів міських шкіл з якими я продовжую спілкуватися. Впевнена це добре розуміють і бачать розчаровані батьки учнів як молодших класів, так і тих, чиїм дітям невдовзі закінчувати школу і складати зовнішнє незалежне оцінювання. Я більш ніж впевнена, що моє показове судилище, яке намагалася влаштувати міська влада і радник мера Малецького, депутат Ульянов, нічим іншим, як спробою відволікти увагу громадськості і батьківських комітетів, від реально існуючих проблем в даній галузі і навчально-виховному процесі загалом.
Показова справа Ілони Бобер мала на меті, з однієї сторони продемонструвати всім директорам шкіл їх місце, і готовий сценарій, який можна застосувати до кожного, хто раптом відмовиться слухати вказівки політиків, а з іншого боку, за барикадами вигаданих звинувачень на мою адресу, приховати жахіття і безлад, які мають місце в департаменті освіти, і що важливо, приховати справи тих, хто на цьому хоче ще й заробити немалих коштів. Вибачте, але перевезення містом дітей в автобусі, де не всім вистачило персонального місця, в супроводі вчителів – вихователів, з дозволу батьків, і масові отруєння учнів в школах, які намагалися приховати до останнього моменту – це різні речі.
А поведінка профільного заступника міського голови Ольги Усанової, яка на вимогу розлючених батьків надати пояснення, не вигадала нічого кращого окрім сказати, що діти облизували один одного, тому й отруїлися. Повідомлення, про постійні порушення санітарно-гігієнічних норм в їдальнях і харчоблоках, про бійки в закладах освіти, про продаж наркотичних речовин в школах, стали нормою сюжетів міських новин.
Можна також довго обговорювати факт добровільних внесків, проте батьківські комітети добре знали, а в більшості випадків навіть самі вирішували, на що витратити ці кошти, і які умови створюються для комфортного і повноцінного і головне безпечного перебування учнів межах навчального закладу. А що ми бачимо зараз після перевірки депутатами фінансово-звітної документації загаль
ноосвітніх навчальних закладів, бачимо непрозоре використання коштів, завищенні ціни, необґрунтовані матеріально-технічними потребами витрати, загалом все те, що так ретельно намагалася приховати міська влада, і департамент освіти Кременчука. Та навіть той факт, що навчальні заклади були втягнуті, в резонансний скандал, в центрі якого фігурувала фізична особа-підприємець, за сумісництвом колега одного з депутатів міської ради, і голови однієї з постійних депутатських комісій, яка одноосібно надавала юридичні послуги усім без виключення загально-освітнім навчальним закладам, в той час коли штатним розписом в департаменті освіти передбачений юрисконсульт, якнайкраще ілюструє, що влада, нажаль, перетворила освіту на власний комерційний проект.
- На останок, як ви почуваєтесь на новій посаді методиста консультаційно-методичного центру Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського при Кременчуцькому педагогічному коледжі?
- Я почуваюся комфортно і головне відчуваю, що тут я потрібна, принаймні зараз. Чудове керівництво, злагоджений і професійний колектив, розуміння колег - це все, що потрібно для плідної співпраці, і загального розвитку навчально-виховного процесу. Звичайно мені не вистачає, моїх учнів, проте я тішюся від думки, що 24 роки з записом першого і єдиного місця робити, не прийшли марно. Особливо коли особисто зустрічаю, або отримую дзвінки, і чую слова підтримки від випускників нашої, рідної мені гімназії №5. Впевнена, що саме це і є найбільшою винагородою будь-якого вчителя.
Нагадаємо, екс-директор гімназії №5 Ілона Бобер виграла суд у Малецького.
Варто відзначити, що звільнена з посади директора гімназії № 5 Ілона Бобер, подала в суд позов про поновлення на посаді, оскільки за її словами, не знає за що була звільнена, а з матеріалами перевірки її не ознайомили.
В ексклюзивному інтерв'ю І.Бобер розповіла про подробиці свого звільнення.
Марина Соловей
