Соліст популярної групи «Бумбокс» Андрій Хливнюк розповів, про те, як народжуються пісні, та зізнався, що має зіркову хворобу.
Група «Бумбокс» виступила у Кременчуці із концертом, презентувавши свій новий макси-сингл «Люди». Напередодні концерту соліст гурту Андрій Хливнюк активно спілкувався з журналістами та роздавав автографи на пам’ять.
- Як на Вас впливає осінь? І яка пора року є Вашою улюбленою?
- Я люблю літо, навіть якщо його треба купувати. Іноді мені випадає така можливість і я купую собі трошки літа. Я народився взимку, але люблю літо, хоча в принципі кожна пора року мені подобається.
- Ваш макси-сингл «Люди» - про кого він?
- Мені здається, я там натякаю в назві (сміється). Це Чехов сказав, що ми тільки тоді люди, коли любимо. Я просто перефразував його думку і зробив з того пісню. Це постмодернізм. Це надихає. Пісня «Люди» це лише кілька нот, які тримаються в чартах. Треба слухати – там у пісні відповіді на все є.
- Чи любите Ви свою роботу?
- Ні. Музика для мене це не робота. Робота – це дороги. А їх я не люблю. Музиканти повинні грати музику.
- Як в групі Бумбокс народжуються пісні?
- В муках (смієтся). Я не можу сказати, що є якийсь рецепт того, як народжуються пісні. Іноді з одного аккорда може народитись пісня, іноді із трьох пісень складется одна.
- Якщо б Ви не були б самим собою, то ким хотілося б бути?
- У мене є дві відповіді на це запитання. Можна віджартуватися і сказати щось типу хотів би бути котиком чи краплинкою з небес, але мені вже 36 і так вже неможна. Я би хотів просто бути. Робити щось. Нічого не робити для здоров’я погано і то лише ненадовго класно.
- Що на вашу думку є важливим для пісні?
- Почавши писати десь років у 15 я почав розуміти, що майстерність виконавця це глибоко, але не так врешті важливо. Набагато важливіша і цікавіша думка. Вона може бути навіть проговорена ця пісня зірваним голосом, але якщо вона знайде відгук в людях, то це буде дійсно варта річ.
- Яким був ваш шлях до слави?
- Та стандартний шлях Д’Артаньянів, які приїздять до Парижа кожен день. Я не пам’ятаю дня, коли я став популярним. Та я й зараз себе не вважаю популярним. Популярність примхлива пані. Вона може бути, а може і ні. Важливіше мати чітке поняття, що робити аби бути щасливим.
- Чи хворієте Ви на зіркову хворобу?
- Я даю прес-конференцію! То звісно у мене зіркова хвороба. Нормальна людина не сяде за стіл і не буде більш ніж пів години розказувати якусь маячню іншим людям.
