Він загинув 10 березня 2023 року у віці 46 років, в районі населеного пункту Діброва, Луганської області.
«Миколі Володимировичу від племінниць», «Миколі Володимировичу від племінника», «Миколі від родини Офіцерінків», «Миколі від родини Білан та Боряк», «Миколі від матусі та сестри», а ще від доньки та її родини, від Кременчуцької міської ради….
Чисельні похоронні вінки загиблому Герою, кременчужанину Миколі Володимировичу Савінкову сьогодні можна було побачити у фойє Міського палацу культури, де відбувалося прощання з військовим. Провести у останню путь Героя, який боронив Незалежність України прийшли десятки людей. Більшість з них принесла з собою живі квіти. Їх не клали, як буває під час інших похорон, у сам гроб, бо він був закритий. Зверху лежав прапор України та військова фуражка. Навколо домовини стояли найрідніші та друзі загиблого. Поруч був встановлений його портрет. Вольовим поглядом Герой наче спостерігав за подією.
«Він і при життя завжди був спостережним. Завжди, коли бачилися, питав: «Як життя?» Це була людина гарної душі»,- каже про Миколу Савінкова кременчужанин Іван Малик. Донька пана Івана та Микола навчалися разом у школі і з того часу підтримували зв’язок.
«Ми знали, що він пішов на війну. Вони підтримували зв’язок. Яка тяжка доля…»,- каже Іван Малик.
Але виявилося, що Микола не просто пішов на війну. Він у день повномасштабного вторгнення росії в Україну був у Польщі і саме 24 лютого 2022 року вирішив негайно повертатися до свого міста і вже 25 лютого був у військкоматі, а потім – на фронті.
Про це вже розповідають його бойові побратими, які називають позивний загиблого.
«Його позивний – Микоян…. Він на війні з перших днів. Приїхав з Польщі і відразу до військкомату і потім ми познайомилися у частині. Він був дуже стриманий і добрий. Навіть, коли у нього щось боліло, то не казав нам, аби ми не переживали. Ми ніколи з ним не сварилися. Він був чоловік з гумором. Не боявся йти на завдання...
А інколи казав по-польські щось, то ми не завжди розуміли, але він нас вчив…
Ми пройшли з ним з Харківського напрямку до Донецького…
Ми до останнього думали, що він живий. Його шукали більше місяця.
Ми пам’ятатимемо його як дуже хороброго воїна, який вмів стріляти з різних видів зброї»,- розповіли військові.
Коротку біографічну довідку по загиблого надав журналістам військовий з позивним «Зоряний».
«Савінков Микола Володимирович, народився 30 липня 1976 року в місті Кременчук, навчався та проживав тут. Закінчив в 1994 році ПТУ №19 за професією слюсар- електрозварник.
З 1994 по 1996 рік проходив строкову службу в національній гвардії України.
Микола був призваний на військову службу під час мобiлiзацiï 09.04.2022 року нашим Кременчуцьким РТЦК та СП до вiйськової частини А4020 мав звання молодший сержант, був на посаді стрільця-санiтара, але, на жаль, 10 березня 2023 року у віці 46 років, загинув в районі населеного пункту Діброва Северодонецького району Луганської області.
Савінков Микола Володимирович протягом місяця вважався безвісти зниклим, до останнього сподівались знайти його в полоні, але 25 квітня 2023 завдяки однiй зі соцмереж по пошуку полонених та безвісти зниклих, його дружина опізнала фото татуювань свого чоловіка, потім стало відомо що Миколу повернули на одному з обмiнiв тілами.
Щирі співчуття рiдним!»,- сказав військовий.
Співчуття рідним висловили сьогодні і керівники міста. Мер Кременчука Віталій Малецький, секретар міськради Юрій Гриценко, заступники мера Дмитро Кравченко та Руслан Проценко поклали квіти до гробу загиблого.
Після прощання в палаці культури домовину з тілом загиблого відвезли до Свято-Миколаївського собору і далі Миколу Савінкова поховають на Алеї Героїв Свиштовського кладовища.
А ми ще раз констатуємо «Герої не вмирають!».
Олег Булашев
Фото Кирила Воронцова
