Володимир був тією людиною, на яку можна покластися в усьому. Потрібна розрада – він розрадить. Потрібна підтримка – підтримає.
Сьогодні у Кременчуці прощались із загиблим на війні росії проти України військовослужбовцем із позивний «Вольф».
Він воював ще з 2014 року.
Про це повідомив військовослужбовець із позивним «Художник».
«Старший солдат Володимир Івасенко, народився 11 липня 1978 року в нашому місті. Навчався в середній школі №26, потім він закінчив в ВПУ №7, далі продовжив навчання в різних вищих закладах, мав дві вищі освіти. Але 2014 року наш Володя, наш «Вольф» пішов воювати. Він пройшов Іловайськ, Авдіївку. Мав відзнаки від командування. Повернувся додому, почав працювати», - розповів «Художник».
За його словами, з перших днів повномасштабного вторгнення Володимир Івасенко прийшов до Кременчуцького РТЦК та СП, з того часу, як створювалась тероборона, підписав контракт.
«Був інструктором, він був дуже освіченим в військовому плані. Він мав дуже таку унікальну спеціалізацію в військовому ділі, як «птурщик», «турист». Це дуже рідко зараз зустрічається в наших збройних селах, так як ще ПТУр - це зброя радянського зразку і дуже мало таких спеціалістів», - зі слів «Художника».
Він нагадав, що підрозділ, де служив Володимир Івасенко, був направлений в зону бойових дій.
«Наш Володя теж відправлений туди, воював, дуже добре воював. Але, на жаль, загинув. Це сталося 29 вересня цього року. У нього залишилась сестра, яка за кордоном. Мати, яка зараз стоїть біля труни. Він не був одружений, дітей не мав.Тут зібралися його побратими, хлопці, з якими воював і раніше і зараз. Ви бачите, що біля труни лежать червоні подушки, на них дуже багато нагород. Шкода, що такі хлопці залишають нас», - говорить «Художник».
А ще Володимир був тією людиною, на яку можна покластися в усьому. Потрібна розрада – розрадить. Потрібна підтримка – підтримає.
«Він був мотивований, в нього було бажання виконувати в повному обсязі обов'язки військового в такий період, який зараз. Не було з його боку ні одного разу бажання уникнути виконання завдання. Навпаки, йшов на найскладніші завдання і ніколи я від нього не чув якихось скарг, нарікань і так далі. Я, скажімо так, відчуваю якусь провину: склались такі обставини, що він повинен був піти в відпустку, людей у нас дуже недостатньо, відклав її. Він загинув. Дуже шкодую про це», - розповів командир роти із позивним «Іспанець».
Інший побратим «Бойко» розповів, чому Володимир Івасенко мав позивний «Вольф».
«Йому дуже подобалася історія про вікінгів, полюбляв цю тематику. Я з ним знайомий не так довго, з липня місяця в роті. Та він був безвідмовним: ним побалакаєш, він все підтримує. Він завжди щось розказував, таке собі радіо, розказував всім про все. Ну і дуже прикро, що не встиг він поїхати додому у відпустку. Я з ним більше знайомий був, просто сусід як товариш. Хотілося б, звісно, довше його знати, тільки лише три місяці я з ним знайомився», - слова військовослужбовця.
Інший побратим, який представився Максимом, пригадує, що знав Володимира давно.
«Я познайомився з ним ще до повномасштабного вторгнення. Ми разом прийшли на контракт у наш батальйон, працювали в одній групі. Коли батальйон вийшов на виконання бойових завдань, ми проживали разом, так як наша праця була пов'язана. Про Володю можна сказати багато слів. Він був справжнім воїном, людиною, яка мала феноменальну пам'ять. Людина-воїн, з великої букви. Він був справжнім патріотом. Шлях почав з Майдану, потім добровольцем пішов в зону АТО. Це людина, яка вміла дружити…Сильний, гордий, який за своїх, завжди стоїть до останнього. Це те, що можна сказати про нього», - слова Максима.
Євген Цимбал, який знав Володимира Івасенка по роботі в «Свободі»:
«Після смерті Юліана Матвійчука він написав, що йде на «нуль», прагне помсти. Написав про те, що може загинути, але буде більше нищити ворога. Він дуже розумний, він настільки знав історію, він настільки вихований був на всіх наших українських героях. Дуже шкода, що ми втратили таку людину. Він був учасником Революції Гідності, активний. Він дітям передавав цю всю історію, безпосередньо розказував, як там все це було», - говорить кременчужанин.
Відспівували Володимира у Свято-Миколаївському соборі, похоронили на Меморіалі Свіштовського цвинтаря.
Містяни проводжали Героя в останню путь, стоячи на колінах.
Нагадаємо, Завтра Кременчук попрощається з патріотом, командиром бригади тероборони Володимиром Івасенком
Світлана Павленко
Фото Єгора Мовчана
