Він загинув на Харківщині під час масованого артилерійського обстрілу.
Сьогодні, 30 жовтня, Кременчук знову у жалобі. Сьогодні в останню путь проводять Куковинця Василя Івановича, який народився 18 серпня 1971 року.
Кременчужани вишикувалися в живий коридор, щоб тіло полеглого воїна провели до Кременчуцького міського палацу культури. Попрощатися з Василем прийшли рідні, багато друзів, знайомих і колег з Кременчуцького тролейбусного управління, які оплакували його.
10 березня цього року Василь був призваний до лав ЗСУ, потім – направлений в зону бойових дій. Підрозділ старшого лейтенанта Василя Куковинця був направлений на Харківщину. Там, біля населеного пункту Колесниківка, Василь Іванович загинув під час артилерійського обстрілу.
У нього залишилися мати, дружина та дві доньки.
Спочатку Василь проживав у Павлиші Кіровоградської області. Про те, чим жив Василь Куковинець у мирний час, розповів військовий з позивним «Художник».
«Він тривалий час працював у Кременчуці, в тролейбусному управлінні. Тому багато людей – з його підприємства. Так сталося, це війна.
Був здоровий хлопець, сильний. Про таких кажуть: «Чистий наш українець».
Він загинув від вибухової травми. Намагалися врятувати, але він отримав поранення, несумісне з життям. Сьогодні ми його ховаємо як кременчужанина. Бо він останні роки проживав у нас, тут. Працював у нас.
Тому ми й проводжаємо в останню путь нашого Героя як кременчужанина. Війна є війна, вона робить свої внески. На жаль, недобрі. Герої не вмирають, але ми проводжаємо в останню путь нашого Героя – головного сержанта Куковинця Василя Івановича. Світла йому пам’ять», - сказав Художник.
Про те, яка залишилася пам’ять про Василя, сказала і Валентина – його колега з КТУ:
«Завжди веселий був, особливо вранці, коли сідав на розвезення. Сміється, все. Поганого нічого не можу сказати. Я з ним в екіпажі, звісно, не працювала, а так дуже хороший був, привітний завжди.
Знали [що відправився на війну, авт.], чекали на нього. Він приїжджав чи то у відпустку, чи то поранення у нього було. І потім поїхав».
Олексій з тролейбусного управління сказав, що коли Василю прийшла повістка, він без вагань пішов на захист нашої держави.
«Я його знаю як хорошого працівника. Дуже веселу й гарну людину. Співчуваємо, дуже шкода таких людей», - сказав чоловік.
Сергій, також колега Василя, знає його шість років.
«Останнім часом я водієм тролейбуса працюю, і він по графіку за мною їздив. На кінцевій зупинці [бачилися], дружили, спілкувалися. Його пасажири любили, оце знаю точно, скарг не було на нього. Любив швидко їздить. Хороша людина була.
Шкода звісно. Вірив, сподівався, що він уже вдома. Без нього буде важко. Так виходиш – весь час він посміхається, їздить».
Відспівування Василя Куковинця – у Свято-Миколаївському соборі. Прощання з загиблим воїном – на Меморіалі військових, що на Свіштовському кладовищі.
Щирі співчуття рідним та близьким!
Нагадаємо, Кременчук попрощається з загиблим воїном Василем Куковинцем.
Артем Кузьменко
Фото Микити Ліцкевича
