19 травня Україна відзначатиме День Європи. Наскільки наше місто наблизилося до цивілізованого світу за останній час? Чи стримують Кременчук у напрямку європейського курсу атавізми радянщини? Можливо, те, що у нас вважають порядком, є лише його імітацією, а те, що видають за красу – повним несмаком? Поміркуємо?
Коли закінчується патріотизм
Від 2013 року, з буремних часів Революції Гідності, жовто-блакитні прапори в нашому місті почали з’являтися не лише на державних будівлях. Багато хто вивішував їх на своїх вікнах та балконах. Із часом від вітру та дощу тканина вицвіла та застаріла, і тепер більшість прапорів мають непоказний вигляд. Та ніхто їх не замінює. Також нерідко можна побачити, як вітер обмотав навколо держака полотнище, вивішене над магазином чи офісом, однак його ніхто не розмотує.
Чи є це наругою над держаним символом (а Прапор України до таких належить)? У відділі Нацполіції Кременчука нам повідомили, що таке ставлення до держсимволу не підпадає під дію статті 338 Кримінального кодексу України «Наруга над державними символами».
В управлінні контролю за станом благоустрою міськвиконкому теж зазначають, що впливу на таких патріотів не мають. Тож утримання держаного символу – на совісті самих кременчужан.
Час згадати про «свої» об’єкти
Не можна не згадати, як навесні і влітку 2014 року у Кременчуці, як і в інших містах України, одним із проявів патріотизму стало фарбування різних об’єктів у кольори державного прапора. Так з’явилися жовто-блакитні паркани, перила мостів та інше. Тоді була навіть ідея пофарбувати таким чином Крюківський міст. Минуло 4 роки, звісно, фарба під дією ультрафіолету влітку і перепаду температур узимку потьмяніла, а місцями й облупилася. Її варто відновити. Раніше ініціатива надходила від окремих активістів і громадських організацій, але тепер таких пропозицій немає.
І якщо у фахівців управління контролю за станом благоустрою міськвиконкому є важелі впливу на організації та підприємства, які мають на своєму балансі патріотичні елементи, що час від часу зношуються чи їх псують вандали, то громадським активістам самим треба дбати про «свої» об’єкти.
Прапор під ногами
Деякі кременчужани засуджують земляків за надмірне захоплення фарбуванням у патріотичні кольори. Так, дехто вбачає у тому, що лавочка, пофарбована в жовто-блакитні кольори, то не є дуже добре, оскільки доводиться ніби сідати на прапор.
Ще гірше, коли патріотичні кольори з’являються на асфальті чи на тих же східцях під’їзду.
Це вже зовсім блюзнірство – нібито йдеш по державному прапору. Такі приклади мали місце, фото з’являлися у соцмережах. Кременчужани, якім доводиться бувати в європейських країнах, зазначають: такої практики там немає.
Чому у Кременчуці «рулить» заборонене вапно?
Це питання виникає у багатьох мешканців нашого міста, коли двічі на рік у Кременчуці масово білять дерева, бордюри та все інше, що під руку потрапить. Зовсім свіжі в пам’яті факти, коли під час «Гранатової толоки» окремі активісти поялозили вапном зрубані пеньки, камені і навіть цеглинки біля під’їздів. Для одних то краса, для інших – дикість і атавізми радянських суботників.
Тим більше, 2006 року на рівні держави затверджено Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах, якими забороняється білити декоративні дерева та малі архітектурні форми. У деяких регіонах України діє мораторій на вапно. Однак рішення стосовно цього приймає місцева влада. Так, у Сумах вже давно не білять дерева і бордюри. А ось в Івано-Франківську така ініціатива може навіть обернутися покаранням. Адміністративний штраф за порушення складає від 850 до 1 тис 700 грн. Цього року подібне ввели і в Києві. У Кременчуці ж до новацій не дослухаються і на рекомендації зверху не зважають.
«Чорно-білі дерева в XXI столітті – дуже суперечлива естетика і сумнівна користь, а білі бордюри – відвертий несмак», – наголосив заступник Міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Лев Парцхаладзе. У Міністерстві зазначають, що, окрім усього, тотальне білування є ще й неефективним використанням коштів місцевих бюджетів.
До речі, як і фарбування елементів міської інфраструктури в кольори держаного прапору, білування у країнах Європи не практикують. Бо там вважають: якщо чисто, то вже гарно. Це європейські норми. Ну немає там такої бутафорної показухи.
Побілка бордюрів – це імітація наведення порядку в містах, а не сам порядок.
Фото з Парижу
Навіть садівники рекомендують тим, хто дуже хоче побілувати дерева, робити це не зараз, а восени. Тоді рослина буде краще зимувати і не постраждає від опіків під час весняного сонця.
Довідка
Від 2003 року третьої суботи травня в Україні відзначається День Європи
Відправною точкою на шляху до встановлення Дня Європи вважається Декларація Шумана.
9 травня 1950 року в Парижі міністр закордонних справ Франції Робер Шуман закликав Францію, Німеччину та інші європейські країни об’єднати їхні вугільну та сталеливарну галузі промисловості та віддати їх в управління нової наднаціональної структури. Завдяки об’єднанню економічних зусиль і розподілу досягнутих результатів європейські країни уникнули накопичення військової могутності одна проти одної, що і забезпечило мир у Європі. Три з половиною десятиліття тому на Міланському саміті 1985 року лідери ЄС вирішили увічнити день проголошення Декларації Шумана та постановили щорічно відзначати День Європи.
Фото з Європи Марина Орлова
Світлана Павленко
