Царство Небесне та вічна шана Героям!
Сьогодні Кременчук знову у жалобі. У Міському палаці культури в останню путь, на жаль, проводжали кремезного солдата, доброго товариша, українського патріота, сім’янина Романа Юрійовича Козубенка, якого до нашого міста привезли на щиті з-під Бахмуту.
У холі стояли друзі дитинства та знайомі Захисника. Біля домовини – горювала мама. На прощання приїхав також мер міста Віиалій Малецький з віцемерами Володимиром Пелипенком, Дмитром Кравченком та Русланом Проценком.
Народився Козубенко у Кременчуці 12 грудня 1978 року. Навчався в школі №31, а згодом у 19-ому училищі. Довгий час працював на місцевих підприємствах. А саме - у товаристві «Бетон-комплекс».
«З початку бойових дій, з початку агресії з боку російської федерації був призваний до лав Збройних Сил України. По статурі це дуже кремезний такий, красивий хлопець, фізично дуже сильний. І був направлений в одну із бойових частин. Довгий час він там знаходився, в Донецькій області», - розповідає військовослужбовець із позивним «Художник».
Серед побратимів Захисник мав високий авторитет, адже багато чого міг відремонтувати, зробити, полагодити техніку. Так само, працьовито та вміло, робив укріплення, бліндажі, споруди, рив окопи.
Проте у ході одного з артобстрілів, на його позиції розірвалась міна... Маленький уламок потрапив через плече у черевну порожнину, а згодом до серця.
«І наш Роман Юрійович, наш Козубенко, наш хлопець, загинув. Це було несподівано, негадано, сталося це 8 грудня цього року. Дуже шкода, бо був хорошим хлопцем», - додав «Художник».
На прощання приїхали і бойові побратими з того ж взводу та батальйону.
«Хороший товариш, дуже добра, чуйна людина. До виконання завдань ставився серйозно. Нічого не боявся. Ми з ним познайомилися десь рік і два місяці тому. Там завжди всі один одному допомагаємо. Тільки так виживеш, а по-інакшому ніяк, він був із таких, за що ми його поважали», - сказав військовослужбовець Роман.
«Він був як дядько – суворим. Як сказав – так і зробив. Людина слова. І тому багато хто до нього прислухався, навіть ті, хто були в віці. У всіх була до нього повага. І не раз були ситуації, що за ним йшли, інколи не знаючи куди. І ні разу не підвів. Порятунок побратимів - теж у порядку речей», - говорить побратим з позивним «Джаконда».
У героя залишилась мати та син. Далі воїна відспівали у Свято-Миколаївському соборі.
Останній свій прихисток Герой знайде на Свіштовському кладовищі на Меморіалі загиблих захисників України.
Нагадаємо, Загинув біля Північного: до Кременчука на щиті приїде Захисник Роман Козубенко
Ліна Романченко
Фото Микити Ліцкевича
