«Коли пишу, не можу стримати сліз, але я маю показати усьому світові нашу боротьбу за свободу, і як вона нам важко дається».
Теми, що стосуються війни, не оминули і людей, які емоції та почуття висловлюють через мистецтво. Стосується це і наших містян, зокрема, кременчуцької художниці Юлії Самченко, яка любила малювати ще з дитинства. Заново відкрила свій талант і почала займатися живописом професійно з 2013 року – за підтримки друзів.
«На той момент боялася починати писати на полотні, думала - не вийде. Але чоловік подруги купив мені полотно, фарби та пензлики. Привіз і сказав: «Малюй, якщо не вийде - не страшно, купимо інше полотно». І мені довелося писати з першого разу, вийшли такі вовки. А далі робота за роботою, почала виконувати роботи на замовлення, на подарунки, розписи на стінах, навчала діток художньої майстерності на дому», - розповідає вона.
Портрети близьких та знайомих, улюблених зірок, натюрморти, герої з мультиків – усе виконується в стилі реалізму: аквареллю та олійними фарбами. На стінах Юлія пише акриловими фарбами.
Після евакуації з рідними до Польщі на початку березня цього року, роботи художниці набули іншого значення. Розповідає, як на той момент їй хотілося миру і тепла домівки. Так з’явилася перша робота на воєнну тематику «Новий початок», на якій зображене немовля на фоні українського прапору, яке лежить на військовій формі наших солдат.
«Згодом цю роботу придбали на одному польському заході, на якому була показана серія з п’яти роботи на тему війни в Україні», - коментує авторка.
Загострення окупаційних дій рф на території України, їх звірства в українських містах, розбиті після цього будинки та сотні дітей, у яких забрали дитинство, а той й життя - не залишили мисткиню стояти осторонь. Серія робіт продовжувалась.
З’явилася картина із зображенням дівчинки-підлітка, яка зі зброєю сидить на сторожі біля свого будинку.
Пам’ятаємо і ці кадри: катання дітлахів на гойдалках – на фоні обгорілої багатоповерхівки на Київщині. Адже більшість своїх робіт Юлія «переписує» із найвідоміших світлин, які фіксували і фіксують руйнацію від російських загарбників.
Є у Юлиній колекції і сумний закарбований «кадр» евакуації з пологового будинку у Маріуполі, коли той обстрілювали окупанти. Тоді, 9 березня, весь світ облетіло фото вагітної жінки, яку виносили на ношах рятувальники. Того дня на місці загинуло троє людей, серед яких була і дитина. Породілля, яку намагалися врятувати і яка зображена на картині нижче, отримала роздроблення тазу внаслідок вибуху, їй відірвало ногу. На жаль, ані дитину, яка згодом народилася шляхом кесаревого розтину, ані саму матір, врятувати не змогли.
Та серед всього жаху, який доводиться героїчно переживати українцям, Юлію не покидає відчуття перемоги: добра над злом, світла на темрявою, вільної України – над бажанням ворога забрати наш спокій та благополуччя. Тому світлою ниткою у роботах простежуються мотиви надій – нашої майбутньої перемоги, яку крок за кроком наближає незламність українських громадян.
Так, з’явилася робота, як у тому ж Маріуполі породілля впевнено тримає у руках свою дитину.
«Це була дуже важка робота щодо емоцій. Коли я її писала, не могла стримати сліз, але я маю показати їх усьому світові, нашу боротьбу за свободу, і як вона нам важко дається», - коментує жінка.
Так само – з зображенням у руках свого нащадка – стоїть щасливий чоловік.
І усе це неодмінно буде - на мирній землі, уже зовсім скоро – переконана Юлія.
Після повернення до України вона планує зробити виставку своїх робіт. А поки що тримає оборону на творчому фронті.
Не прохають, а допомагають самі: родина, яка евакуювалась до Кременчука, перевезла кілька українських сімей до польського кордону
STOP THE WAR - кременчуцький художник створює патріотичні малюнки
Ліна Романченко
Фото – роботи Юлії Самченко
