«Відповідальність особового складу для нас – це як лікареві провести операцію, не менш серйозно».
До Дня рятувальника Кременчуцька газета поцікавилася у головного МНС-ника міста Сергія Геращенка про його перші та найяскравіші моменти за весь час праці на одній із найнеспокійніших робіт у світі.
Тож найперше - зі спогадів - Сергій Миколайович пригадав 1988 рік.
«Я тоді лише прийшов у частину. І замінив зірку з нашого Кременчука – Михайла Михайлова. Тоді він поїхав до Москви, і став досить відомим співаком (не плутати зі Стасом Михайловим),а я зайняв його посаду старшого пожежника. Пам’ятаю, ми піднялися 9-поверховим будинком по Миру, лізли по драбині. Наші люди вивели людей через під’їзд, а я через балкон автодрабиною я заліз на 9 поверх і почали операцію гасіння, це найперше, що серйозно закарбувалося в пам'яті», - розповів він.
А от щодо «яскравих моментів» – зауважив: для них, як для нікого іншого, дане словосполучення звучить у прямому сенсі цього слова. Адже не даремно вони бажають один одному: пожежі лише в душі. Та разом із цим пригадав гасіння пожежі на Красіна неподалік податкової, де колиcь були склади табачної фабрики.
«І лише деякі рятувальники пам’ятають, як вони горіли. Самі склади тютюну були висотою 10-12 метрів, і все це палало у центрі міста, а довкола стояв тяжкий тютюновий дим. І у порівнянні з тим, який був запах тоді – те, що ми чуємо зараз - дрібниці», - поділився спогадами Геращенко.
Та додав, що відповідальність особового складу для них – як лікареві провести операцію, не менш серйозно та складно.
«Усі до останнього намагаються врятувати людей. І неодноразово було, коли хлопці отримували тяжкі травми. Та до цього ставимося, як до само собою зрозумілого, така робота. Якщо не ми – то хто?
Та тим не менше, усім нашим хлопцям бажаю сухих рукавів і знову ж таки -пожежі лише в душі! Нехай все буде спокійно!» - додає він.
Нагадаємо, «101»: хто у Кременчуці першим приходить на допомогу.
Упродовж 2018 року 1261 раз рятувальники виїжджали на виклики у Кременчуці та районі.
Ліна Романченко
