Багато реакцій людини у дорослому житті пов'язані з тим, який досвід вона пережила із самого народження. Це впливає на її ставлення до допомоги. Ось кілька поширених переконань, чому ми від неї відмовляємось. Дізнатися про особливості прийняття допомоги дозволять Факти ICTV, у розділі про здоров'я.

Причини, які не дозволяють нам отримувати допомогу

Деякі люди вважають, що прийняти допомогу, означає бути зобов'язаним. Можливо, батьки дотримувались позиції, що за будь-яку послугу треба платити. Щоб не стати "боржником", треба подібні пропозиції відкидати. У глибині цього переконання лежать труднощі у вибудовуванні міжособистісних кордонів, відсутність емоційної сепарації від батьків, а також страх виявитися поганим, якщо ти відмовиш людині, яка вже допомогла тобі.

Чому соромно просити про допомогу:

• Маніпуляції батьків. Роблячи щось для дитини, вони автоматично вважали, що тепер вона зобов'язана зробити щось для них. Відмовляючись, він стикався з докорами в невдячності. Дитина приходила до логічного висновку: раз відмовити у взаємній послузі неможливо, краще ні про що маму з татом не просити. Подорослішавши, він поширює це переконання на все своє життя і намагається захиститись від подібних маніпуляцій як уміє.

• Прийняти допомогу, значить зізнатися у своїй слабкості. Батьки переконували дитину, що не варто ділитися з оточуючими своїми труднощами. Визнати, що з чимось не справляєшся, означало стати вразливим, а цим могли скористатися вороги. Можливо, членам сім'ї було властиво заперечувати наявність проблем у принципі. Все це породжувало в людині внутрішню заборону прийняття допомоги, а також величезне напруження і сумнів у тому, наскільки взагалі нормально відчувати труднощі.

• Прийняти допомогу, значить не впоратися зі справою. Так буває, якщо дитину хвалили, тільки коли вона виконувала щось самостійно. Цінувалися виключно результати, отримані через біль та труднощі. А якщо йому допомогли, то це вже не його заслуги. Тоді дитина могла чути докори, сарказм, глузування.

Як навчитися приймати допомогу?

Універсального способу немає, адже кожен має свої причини відмовлятися від допомоги. Щоб навчитися приймати її, важливо знайти, яке саме переконання заважає, та працювати з ним. Коли причина буде знайдена, важливо усвідомити: ви вибрали стратегію поведінки як єдино доступну та безпечну для вашої психіки. Це нормально, бо живим організмам властиво підлаштовуватися та адаптуватися в середовищі, в якому вони знаходяться.

Не варто звинувачувати й лаяти себе за це. Засуджувати батьків також не вихід. Вони чинили як вміли та не могли поділитися з вами тим, що не мали самі. Але слід поставити питання, чи корисна вам ця стратегія зараз.

На правах реклами