Про бажання або небажання «жити, як у Європі» не говорить, напевно, тільки ледачий. Особливо актуальною ця тема є до Дня Європи, який відзначається 21 травня.
В Україні День Європи був задуманий як свято, яким люди відзначають загальні цінності та історії усіх націй континенту. Цього дня в містах і населених пунктах проходять презентації європейських країн з виставками і дегустаціями традиційних страв, естрадні концерти за участі українських та європейських виконавців, тематичні уроки в школах. Кременчук не виняток. Презентації та концерти у нас теж будуть. Але сьогодні не про це. Кременчуцька газета вирішила поцікавитися, наскільки ближче став Кременчук та самі кременчужани до Європи за останні 2 роки - з моменту підписання угоди про асоціацію з ЄС. Своїми спостереженнями за процесом європеїзації кременчужан поділився Олег Овчаренко - голова ради Кременчуцького інформаційно-просвітницького центру «Європейський клуб».
Влада, промисловість та суспільство
З одного боку, підписання угоди про асоціацію з ЄС - це державна політика, а з іншого – це певна модель поведінки, яка наближає нас до Європи. Так от у Кременчуці ці дві речі ніяк не пов’язані - і це є проблема. Яка користь з підписання тої угоди, ніхто з кременчужан достеменно не знає. Особисто ж для мене і досі є незрозумілим ставлення нашого мера до факту підписання угоди, позиція директорів наших місцевих підприємств і, власне, ставлення суспільства.
Поведінка еліт в місті не надто наближена до європейських стандартів. Дуже яскравий приклад – ці протоколи про корупцію, те, як ведуть себе заступники міського голови та наскільки достойно вони сприймають ситуацію. На мою думку, якщо ми - європейське місто, то правильніше, напевно, було би після оголошення рішення суду піти-таки заступникам у відставку. Є культура визнання та виправлення помилок.
Наші ж «еліти», як з’ясувалося, і досі надають перевагу варіанту «порішати»: найняти адвоката і влаштувати в судах цирк. А люди ж дивляться і беруть з тієї поведінки приклад.
Освіта та робота
Останнім часом значно більше кременчужан почали «наближатися до Європи», виїжджаючи за кордон на заробітки або на навчання. Зараз у кожному класі є, напевно, до десятка учнів, які достеменно знають, що будуть продовжувати навчання у європейських вишах. Наприклад, у Польщі. У нас (ГО «Європейський клуб» - авт.) стало значно більше однодумців.
Про гідність та права людини
Якщо з початку 2013 року на тренінги з прав людини, які ми проводили, мало хто приходив, то зараз ситуація разюче змінилася. Інтерес до прав людини і до гідності однозначно виріс. На останній тренінг прийшло дуже багато людей і вони ставили запитання, різні запитання. Люди хочуть вчитися та отримувати знання, які можна буде використовувати на практиці.
Мандрівний фестиваль документального кіно про права людини
DocudaysUA раніше мав десь по три особи на сеанс, і ми серйозно думали над тим, чи варто це продовжувати. Але тепер до нас приєднуються ще Комсомольськ і Світловодськ. Окрім переглядів фільмів, ми в рамках фестивалю проводимо ще купу різних заходів.
Про кав’ярні, письменників та активістів
Мене страшенно тішить те, що у місті з’явилися кав’ярні. Нарешті можна запросити людину і вирішити з нею питання за чашкою кави. Більше того – є великий вибір кав’ярень.
У місті почали проходити зустрічі з письменниками. Досягнення самих письменників у тому, що вони зрозуміли: треба відвідувати не лише столиці, а й такі невеличкі задуп’я. А досягнення суспільства полягає в тому, що з’явилися люди, які приходять на зустріч з письменником свідомо, більше того - знають, що такий письменник існує і про що він пише.
Ще у місті з’явилися активісти - нові люди, які здатні брати на себе зобов’язання, щось робити, нести відповідальність за роботу у певній сфері. Тут є великий поступ. Громадська діяльність може бути не завжди оформленою, як треба - з печатками і юридичними особами, але приємно, що небайдужі люди є і вони, наприклад, професійно моніторять владу, ЗМІ.
До слова, у місті стало більше ЗМІ і вони стали більш професійними. Більше того - ЗМІ цінують свою репутацію, і репутаційні ризики для них є значимими.
Про парад рівності, який не відбудеться
На оргкомітеті з питань організації святкування Дня Європи ми вирішили запропонувати провести у місті фестиваль рівності. Це мало би бути дійство, метою якого є показати, що всі люди рівні та мають однакові права. Кременчук же - європейське місто, а на заході в першу чергу йтиметься саме про права та свободи людини, про недискримінацію, про асоціацію з Європейським Союзом. У Києві та Львові він не вдався.
Наші ж поважні люди з виконкому, почувши про фестиваль, почали, м’яко кажучи, виходити з себе, виходити з кабінету, кричати.
Тут треба розуміти, що йдеться не про геїв, а про нашу готовність сприймати іншість, про недискримінацію, про те, чи ми готові бути толерантними та поводитися так, як ми то декларуємо на площах. Про те, чи ми реально європейці та сповідуємо ті цінності. Це, власне, і була відповідь стосовно нашої готовності приймати. Та й саме запитання про фестиваль було тестовим. І відповідь мене, наприклад, не тішить.
