У планах чоловіка - купити а Україні хатинку в автентичному стилі та можливо, залишитися тут.
69-річний мандрівник Оке Хелл приїхав до Кременчука з Фінляндії… чималу відстань проїхавши... велосипедом. Його поїздці до України передував збір на п'ять машин для Збройних сил України. Три з яких, завантажених гуманітарною допомогою, він самотужки відігнав з Фінляндії до Харкова, а назад повертався з біженцями.
А оскільки чоловік близько 9 років має хоббі подорожувати велосипедом, після пригону машин традиційно вирішив повернутися назад на двоколісному.
Листопадова подорож
У цій подорожі Оке Хелл разом з іншими фінськими волонтерами, окрім пригону автомобілів для фронту, допомагав на територіях, де часто фіксують ворожі прильоти з боку росії.
«Від початку наших зборів початку було 5 машин, 3 залишилися в Україні, 2 повернулися до Фінляндії з біженцями.
По дорозі, в Україні, ми спершу трохи залишились у Харкові, допомагали там в Куп'янську на відновленні. Далі була Полтавщина. Потім планую знайти тимчасовий перевал в Олександрії, далі у Кропивницькому», - розповідає Оке.
У туристичних чатах про приїзд мандрівника до Полтавщини дізналися туристи з Кременчука. А голова громадської організації «Кременчуцький туристичний клуб» Оляна Колесник вирішила організувати зустріч з учнями та іншими бажаючими у Кременчуцькій гімназії №26.
Поїздка у 17 тис км
Так, щороку Оке Хелл долає на двоколісному тисячі кілометрів. За останні роки такі відстані стали звичними для мандрівника.
Проте найпотужніша його подорож - у 17 тис км - відбулася до початку ковідної пандемії чотири роки тому.
«Я виїхав зі Швеції, проїхав Фінляндію, Данію, Германію, потім поїхав в Україну, далі в прибалтійські країни. Але оскільки на той момент їхати було дуже спекотно, довелося повернути на північ. Тож повернувся назад у Швецію.. Хоча я хотів у тій подорожі перетнути позначку у 20 тисяч кілометрів. Але прийшов ковід, і зіпсував плани», - пригадує чоловік.
Друг Чіко
Уже чотири роки Оке Хелл подорожує з чотирилапим другом Чіко, якого знайшов у Португалії під час однієї з подорожей східною Європою.
«У одному селі помер чоловік, у якого були цуценята. Одного з них він забрав собі. Так, у день його пес пробігає по 70 кілометрів.
Загалом же за день Оке намагається проїхати не більше 100 кілометрів», - розповідає перекладач.
Небайдужість та любов до України
У розповідях фін проводить паралель з Україною. За його словами, на сьогодні 90% населення Фінляндії допомагає нашій країні у війні росії проти України.
«Навіть усі 95%, а можливо, і ще більше. І точно не менше 95% населення Фінляндії розділяє позицію України. Адже ми пам’ятаємо, що в кожній нашій родині є той, хто загинув у російсько-фінській війні (Радянсько-фінська війна, 1939-1940 рр..) - авт.), або безпосередньо приймали у ній участь.
Кожна родина має про це пам'ятати», - його слова.
Тож мешканці його містечка, в якому він проживає, назбирали донатів на три автомобілі для ЗСУ. Також машини завантажили гуманітарною допомогою для переселенців та кормом для тварин.
«Збір та всі заходи та купівлі організувала 24-річна фінка. Вона не припиняла збір коштів упродовж усіх 20 місяців з початку війни. За цей час я 17 разів з'їздив до Польщі і тепер 3 рази до Харкова, і завжди повертався з біженцями до Фінляндії», - його слова далі.
Після підготовки машин Оке виїхав у подорож. Гоорить, що відчуває особливу прихильність до українського народу, адже у нашій країні він уже не вперше.
Найбільше з українських страв любить борщ. Розповідає, що куштує його при кожній нагоді.
«Люблю борщ і люблю дівчат з чорним волоссям», - жартує він.
За розповіддю перекладача, дана подорож Оке не завершиться територією України. Адже кінцева мета осінньої мандрівки велосипедиста - Греція.
Проте через любов Оке до України саме тут можуть реалізуватися і більш масштабні його плани.
«Я йому сьогодні скинув локацію на Автівський каньйон у Миколаївській області, бо він планує також заїхати в Миколаїв, а потім до Одеси. А потім планує зупинитися в Балті, оскільки знайшов в інтернеті одну прикольну фотку хатинки (українська хата 60-х років, яка продається за тисячу доларі- авт), яку він дуже хоче придбати», - розповідає перекладач далі.
Почав подорожувати в 60 років
Оке народився у сільській фінській родині, де займалися землеробстом та господарством. Тому з дитинства звик бути невибагливим до будь-яких умов. Можливо, це і допомагає йому без проблем довгий час бути в дорозі, а ночувати - зазвичай у своєму наметі.
Хелл має двох доньок та уже двічі став дідусем. Усе життя працював приватним підприємцем. Розповідає, що отримує половину передбаченої пенсії.
«Отримую половину пенсії, оскільки я не доробив 6 років до її отримання через проблеми зі спиною. Але коли працював підприємцем, щомісяця відкладав собі по 1 тис євро накоплюючих», - коментує він.
Розповідає, що середня пенсія у Фінляндії на сьогодні становить близько 14 тисяч євро.
Проте 9 років тому у Оке кардинально змінилося життя - він розлучився з дружиною.
Чоловік впав у сильну депресію. Пригадує, що тоді думав навіть про суїцид. Але згодом зібрався з думками, продав будинок і почав подорожувати.
Його молодша донька працює ветеринаром, а старша донька добудовує новий будинок, у чому він їй періодично допомагає. Собі ж для душі побудував у лісі ще один будиночок.
«Він показував мені світлини. Це типу хатинка на дереві з усіма умовами для життя», - говорить перекладач.
З кумедного
У розмовах мандрівник періодично повертається до своїх подорожей.
Так, завжди у Око при собі «амуніція» у 160 кг: намет, теплий одяг, каремати, деякий посуд та їжа – щоб завжди і в будь-яких умовах мати змогу приготувати собі їжу та зігрітися.
Тому здійснити перевал може в будь-якому нелюдному місці. Додає, що якби з ним не зв’язалися кременчуцькі туристи, не виключено, що ночував би у наметі, чого не боїться навіть у останні дні осені.
«Якось я був в Литві і знайшов біля одного містечка, неподалік лісу, місце для розбиття намету для ночівлі. На той момент уже було доволі холодно. І тоді я побачив поліцейську машину, яка зупинилася біля дороги. Згодом поліцейський прийшов до мене, і запитав, що я тут роблю. Я сказав, що думаю тут залишитися для ночівлі.
«Ти не хочеш знайти кращого місця?» - запитав поліцейський. Я сказав, що ні.
«Ти не знаєш, що це?» - перепитав він з жахом на обличчі. Я сказав, що ні, не знаю. І він розповів мені, що неподалік розташовувався російський цвинтар».
Ставлення до війни та ситуації загалом
Чоловік аналізує, що перед війною з Україною фіни були проти об'єднання з НАТО. Але в день, коли в Україні почалася війна, все змінилося, і більшість фінів захотіли стати частиною НАТО.
«І це тільки тому, що до цього ми ніколи не хотіли бачити на своїх територіях жодного американського солдата, як і російського.
Але коли зараз у Фінському заливі стоїть американський корабель – нам набагато безпечніше», - говорить він.
…про закономірності
Оке зауважує, що є певна закономірність у тому, що він допомагає Україні та ставленням до нього тут навіть зовсім не знайомих людей. Відмічає привітність, чуйність та навіть небайдужість українців. Наприклад, коли він приходить у маленькі українські забігайлівки, кафе, чи магазинчики, йому не завжди вдається заплатити за свою їжу чи за каву карткою. Але дуже часто, це бачачи, хтось просить заплатити за нього.
«Ну, навіть вчора, коли я їхав. По дорозі декілька разів зупинялися і запитували, чи не потрібна мені якась допомога. Один чоловік зупинився на дорогій тачці, і каже, перед цим зі мною познайомившись: «Чи не в тоненькому ти одягнутий? Давай щось тобі дам зі свого чи купимо», - відмічає Оке.
Що вразило у Кременчуці
Серед того, що найбільше приємно вразило Оке у подорожі нашим містом - Кременчуцький автомобільний завод.
«Ми проїжджали в тролейбусі, він каже, а що це у вас - міський центральний будинок культури? І я розповів йому, це у нас є тут заводик такий невеличкий, який виготовляє комунальні та інші автомобілі під назовою «КрАЗ». На що Оке дуже приємно здивувався.
Адже він, коли служив в армії, був артилеристом фінської армії. І в них там був КрАЗ, на якому він безпосередньо їздив. Для нього, чесно, це був шок. Але скоріш за все, вразило те, що КрАЗ саме з Кременчука, бо він цього не знав», - підсумував перекладач.
Ліна Романченко
Фото Єгора Мовчана
Оляни Колесник
