
Пряма мова.
Картини, створені олівцем, зачаровують своєю унікальною технікою виконання та залишають незабутнє враження з першого погляду. Мені випала нагода познайомитися з дивовижно скромним, щирим і надзвичайно талановитим митцем, автором багатьох вражаючих полотен — кременчужанином Нікітою Співаком. Одну з його робіт можна побачити на виставці в Кременчуцькій міській художній галереї. Саме під час відкриття заходу Нікіта розповів, що більшу частину часу проводить у художній студії, адже прагне присвятити своє життя мистецтву. Саме про мистецтво та Нікіту, як особистість–це інтерв’ю.
- Перше запитання, як я кажу, «типове». Розкажіть, як ви почали малювати?
- Я почав малювати ще у дитинстві, у початковій школі, тоді у мене був предмет «Мистецтво», саме там я уперше познайомився з фарбами, олівцями і мені це дуже сподобалось.
- Які ваші улюблені жанри?
- Мій улюблений жанр – це натюрморт та портрет.
- Ми бачимо ваші роботи, вони намальовані олівцем, чому саме ним, а не фарбами?
- Тому, що олівець – це як база для мистецтва. Якщо ти вмієш працювати з олівцем, бачити об'єм олівцем (бо це один колір йде), то інші жанри, стилістики у тебе підуть дуже добре.
- Чи можна сказати про вас такий вислів: «Коли беру олівець у руку, то забуваю про все» або інша фраза краще: «Я думаю олівцем з паперу»?
- Коли я починаю працювати, звичайно, у мене йдуть думки тільки про цю роботу. На дві-три години я забуваю про навколишній світ, я тільки працюю.
- Скажіть мені, будь ласка, з чого у вас починається картина: з ситуації або жанру?
- Спочатку я обираю жанр – чи це я хочу намалювати портрет, натюрморт чи пейзаж, а потім вже роблю композицію, постановку і починаю працювати.
- Ви кажете портрет, а це правда чи стереотип, що малювати незнайомих людей важче?
- На мою думку, це майже стереотип, але доля правди у цьому є. Коли ти знаєш цю людину, ти можеш зрозуміти, що це добра, весела людина та передати це на холсті. А коли ти не знаєш людину, ти сподіваєшся, що вона буде добра (або навпаки) і це не передаєш на холст.
- Якщо ви пишете портрет, то скільки часу займає виконання цієї роботи?
- Виконання портрету або якоїсь роботи, як такої, що демонструється на виставці, у мене займає десь місяць, але якщо робити звичайні, то у мене це виходить за години 2 або 4.
- А де вам більше подобається малювати: у студії або на пленері на вулиці?
- Зазвичай я малюю у студії, але якщо є можливість помалювати на вулиці, на пленері, то я з радістю виходжу та малюю і байдуже, чи будуть на мене дивитися, які будуть думки про мене. Я роблю свою роботу.
- Чи малюєте на замовлення?
- Останній час почав малювати і на замовлення, портрети та картини.
- А бувають такі дні, коли взагалі немає натхнення щось робити, а робити треба?
- Так, звичайно, такі дні бувають, але попри це я йду в студію, знаю, що у мене все вийде і починаю працювати. А після цього, коли побачив, що вимальовується гарний малюнок, у мене від цього починає натхнення йти.
- Як до вашого захоплення ставляться ваші рідні–чи підтримують вони вас?
- Так, мої рідні мене підтримують, дивляться, цікавляться. Я у сім'ї перший і єдиний, хто займається цим і їм дуже це подобається.
- Чи є у вас кумир у галузі мистецтва? Можливо, чиїсь роботи вас надихають на творчість?
- Так, звичайно, кумири є, їх багато. Але я не можу назвати конкретно одного. Це як і минулі митці, так і сьогоднішні. Я просто дивлюся на роботи і, якщо мені це подобається, то беру частинку з цієї роботи і вставляю у свою.
- Чи надихають на творчість якісь фільми, театральні вистави, книга, музика чи щось таке є?
- Здебільшого музика. Коли ти чуєш музику, ти відчуваєш, яка вона. Вона жорстка, м'яка, ніжна і ти можеш передати усе це на картину.
- Яка у вас улюблена робота?
- Моя улюблена робота – це робота, яка висить на виставці. Я її багато часу робив, дуже багато сил витратив.
- Скажіть, можливо, ви хотіли щось проілюструвати?
- Щось одне, я не думаю, що можу проілюструвати. Але я б захотів показати всьому світу, який у мене прогрес у цій сфері мистецтва, показати від першої картини до самої останньої.
- Якби була можливість зробити виставку у якомусь незвичному місці, де б ви її відкрили?
- Скоріш за все, без різниці де б я знаходився, але я б зробив виставку у своєму рідному Кременчуку, зібрав би там свої найулюбленіші, найкращі роботи… Мені дуже подобається, як роблять арти на стінах будівель, такі культурні арти. І якщо у мене буде можливість робити цей арт, то я цим і поділюся у своєму місті.
- Нікіта, ми починали з «типового» питання, то давайте таким й завершимо, але воно справді важливе – які ваші плани на майбутнє саме у мистецтві?
- Як я й казав, я хочу у майбутньому пов'язати своє життя з мистецтвом малювання, у майбутньому поступити на архітектурний факультет в університет, вивчитися та працювати за своєю спеціальністю.
- Дякую вам за інтерв'ю!
Бліц
- Де ви народились і коли?
- Я народився 23 серпня 2007 року у Кременчуці.
- Хто ви по знаку Зодіаку?
- Лев.
- Чи полюбляєте тварини та чи живе хтось із них у вас вдома?
- Так, звичайно я полюбляю тварин, зокрема, котів. У мене є вдома кіт, якого я дуже люблю. Його звати Сирник.
- На кого навчаєтесь?
- Я навчаюся на оператора з обробки інформації та програмного забезпечення у кременчуцькому ВПУ №7, на третьому курсі.
- Чи вистачає часу на заняття спортом і якщо так, яким саме видом спорту ви займаєтеся?
- Я займаюся важкою атлетикою. Але до цього я займався танцями.
- Ваше серце вже зайняте коханою людиною?
- Я би так не сказав. Моє серце більш зайнято мистецтвом.
- Ви є в соцмережах?
- Так, звичайно, я є і в інстаграмі, і в Тік Тоці.
- Як вас там знайти?
- В інстаграмі вбити в пошуку «Співак Нікіта»–ви знайдете мене.
- Ви щаслива людина?
- Так, я щасливий! Завжди живу на оптимізмі, якщо є якась проблема, то я знаю, що вона вирішиться.
- Який ваш девіз по життю?
- Мій девіз – це мабуть: «На все свій час».
Нагадаємо, у Кременчуцькій міській галереї відкрилося декілька виставок.
Олег Булашев
Відео, фото Микити Ліцкевича