Він був справжнім патріотом, люблячим чоловіком і батьком, вірним товаришем.
Сьогодні Кременчук знову в жалобі. 2 березня 2025 року героїчно загинув, захищаючи територіальну цілісність України під час агресії військ російської федерації, вірний син та відданий захисник Батьківщини – Руслан Весьолкін.
Прощання відбулося у Свято-Миколаївському соборі, куди прийшли рідні, друзі та просто небайдужі кременчужани.
"Рядовий Весьолкін Руслан Анатолійович. Народився 1978 року в селі Чапаєвка, Семенівського району, Полтавської області. Проживав у місті Кременчук. Навчався у загальноосвітній школі села Чапаєвка. 29 травня 2024 року став до лав Збройних сил України на посаді водія автомобільного відділення, автомобільного взводу продовольства, речового і військово-технічного майна роти забезпечення продовольством. 2 березня 2025 року, виконуючи бойове завдання, загинув у районі населеного пункту Юнаківка, Сумського району, Сумської області. У загиблого залишилися дружина та син. Батьки померли. Вічна пам'ять Героям!" – розповіла військовослужбовиця Любов Телятник.
Дитинство і юність Руслана Весьолкіна пройшли в селі Чапаєвка (нині Малинівка) Кременчуцького району.
"Ріс, як усі сільські діти. Батьки тримали господарство, тож допомагав їм. З дитинства був дуже людяний, завжди всім допомагав. Мав багато друзів. Всі його любили. Був веселий, компанійський. Закінчивши школу, поїхав до рідної тітки в Перекопськ, у Крим. Там закінчив професійне училище і працював укладачем асфальту. Звідти його забрали в армію. Служив у місті Болград, Одеської області, був десантником. А після армії повернувся в рідне село, п’ять років працював у радгоспі, а потім переїхав до Кременчука. До мобілізації працював у рибному відділі, шофером на базі", – розповіла тітка Лариса Колодій.
За її словами, вдовою залишилася дружина Руслана – Олена, а сиротою – їхній син Богдан.
"Сім’я в них була дуже хороша, вони були дружні. Він завжди піклувався про свою жінку, про свого сина", – додає жінка.
Позитивним і енергійним Руслан Весьолкін залишиться в пам’яті кременчужанки Оксани Васюти. Жінка розповідає, що їхні родини товаришували.
"У нашій пам’яті Руслан залишиться як добра, чуйна людина, хороший чоловік і прекрасний батько. Він був дуже добрий, ввічливий. Завжди, коли звертаєшся до нього по допомогу, не відмовляв. Такий він був – енергійний, позитивний", – говорить вона.
Поховали Руслана Весьолкіна на Свіштовському кладовищі, поруч із іншими військовими, які віддали життя за Україну.
Його ім’я назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів і всіх, хто знав Руслана. Він був справжнім патріотом, люблячим чоловіком і батьком, вірним товаришем. Герої не вмирають, їхні серця б’ються у вдячній пам’яті народу. Вічна шана і слава!
Світлана Павленко
Фото Ігоря Борисевича
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
