
Захисники розповіли, чи є в них настрій, бажання та можливість святкувати.
Наближається Новий рік. Майже кожен з нас вважає це родинним святом, коли за святковим столом рідні обмінюються подарунками, висловлюють один одному побажання. Однак сьогоденні реалії зовсім інші. В когось рідні виїхали за кордон, а в когось воюють на фронті, боронячи незалежність України.
Тому дехто вважає, що зараз зовсім не до свят, а хтось, хоч і у маленькому колі, однак вирішує традиційно зустріти рік 2025. Ми, у свою чергу, запитали у військових, чи є в них можливість, а головне настрій зібратися за святковим столом. І якщо є, то яким чином створюють собі новорічну атмосферу та що вони бажають кременчужанам? Вісточки з фронту нам допомагало збирати відділення комунікацій 107-ої реактивної артилерійської Кременчуцької бригади, а з кимось вдалося поспілкуватися особисто. З міркувань безпеки ми не оприлюднюємо фото військових.
Віталій два Нових роки зустрічав з побратимами. Вони самі готували та накривали стіл, на якому було багато страв: від ковбаси з домашніми соліннями до салатів (див. відео). Оскільки свято зустрічали у лісі, то ялинку не встановлювали.
«Минулий рік зустрічали в лісі, повечеряли та полягали спати, навіть не чекали 12-ої години. Позаминулий рік зустріли на службі. Але наступного дня вийшло потрапити до дому. Утім за пару днів вирушив у район виконання завдань. Цього року, скоріш за все, зустрінемо на фаховій підготовці.
Кременчужанам хотів би побажати спокою, миру, більше позитивних та радісних моментів у наступному році і щоб не забували, що в країні йде війна. Тому потрібно всіляко допомагати Збройним силам. Хтозна, можливо наступного року вже закінчиться це все. Дуже вже хочеться до дому!»
Олександр лаконічно розповів, як він зустрічав Новий рік під час повномасштабної російсько-української війни.
«Святкував у наряді. Кременчужанам бажаю терпіння і триматись сильними, бо ми переможемо!»
Ще один Віталій з перших днів російсько-української війни став на захист України. Військовому найбільше запам’яталася зустріч 2016 року.
«Поки я був на чергуванні, хлопці приготували святковий стіл. Ялинку ми поставили, але не прикрашали. Я здав зміну та встиг на новорічне звернення Президента. У нас був радісний настрій та прекрасна новорічна атмосфера. Нам на передодні подарували декілька шапок Дідів Морозів, тож у нас була навіть новорічна фотосесія. Але тих фото, на жаль, не зберіглося. Пам'ятаю, що під час бою курантів хтось з хлопців сказав, що в цьому році ми обов'язково повернемось до дому, так і сталось – навесні нас демобілізували».
У перший рік повномасштабного вторгнення Ярослав з побратимом зустрів 2023 рік, «полюючи за шахедами».
«Ми з «пушками» захищали небо від дронів. Коли надходили сигнали, ми виїжджали на місце та чергували. Новий рік відсвяткували коли повернулися, поїли та зігрілися. На жаль, збити шахед тієї ночі не вдалося, вони нижче пішли по Дніпру. Проте наша присутність давала можливість спрацювати іншим командам. Наше основне завдання – не допустити, щоб вони літали та знімали.
Бажаю кременчужанам здоров’я, витримки, терпіння й ходити в укриття під час тривоги».
Військовослужбовець 5-ої штурмової бригади Олександр (позивний «Фін») нещодавно був у Кременчуці. Під час зустрічі він розповів наступне:
«Святкуванням це дуже тяжко назвати. Ви знаєте, військовослужбовці самі собі роблять свята, бо, звичайно, хочеться щось святкового. У нас у минулому році була ялинка. Ви знаєте, чим вона була прикрашена? Це просто були патрони, гільзи, гранати. Ось була така собі ялинка з гранатами у нас святкова.
Ми посиділи, попили чаю. Спиртного у нас ніхто не вживає, бо це смерті подібно. А ось чаю, соку випити можна. Привітали по телефону рідню. Тієї ночі ворог нам дав спокою. Мабуть також святкували.
Я хочу, як і всі українці, щоб у наступному 2025 році настав мир і всі військовослужбовці повернулися до дому, до родин, до дітей, до жінок, які нас неймовірно чекають. Я вважаю, що жінки так само воюють зі своїми чоловіками, бо кожного дня вона переживає, вона чекає, вона на зв'язку. Тому я ще раз хочу побажати, щоб усі повернулися та всі були живі й здорові. Дай Бог нам цього, а поки терпіння!»
Військовий із позивним «Кулібін» розповів, що в них на передовій багато праці, тому немає ніяких свят.
«Ми завжди в бойовому зіткненні, тим паче, що в нас передові позиції. Тому на святкування просто немає часу. Не можна втрачати пильність, тому що на Новий рік у рази збільшуються спроби штурмів ворогом. Активізується вогонь та бойові дії.
Звісно, отримуємо повідомлення з дому. Але тоді, коли можна вмикати телефон. У мене й День народження перед Новим роком. То це вже п'ятий День народження і п'ятий Новий рік на фронті.
Кременчужанам хочу побажати мирного неба, якнайшвидшого завершення війни. Зараз важливі часи для України. Бережіть себе, щоб вас минули всі незгоди і швидкої нам Перемоги України!»
Олег, Булашев, Світлана Павленко, Любов Мирна
Фото створено за допомоги ШІ