Остання шана Герою і спогади, які залишаться про нього серед друзів, однокласників чи просто знайомих...
У перший день листопада 2024 року у Кременчуці прощались із захисником України, який долучився до лав ЗСУ у 2022 році.
Люди із букетами квітів йшли в міський палац культури, аби попрощатися із кременчужанином Дмитром Марковим.
Червоні - червоні гвоздики, жовтні троянди, фіолетові хризантеми... Остання шана Герою і спогади, які залишаться про нього серед друзів, однокласників чи просто знайомих...
"Солдат Марков Дмитро Сергійович 1988 року народження. Народився та проживав у місті Кременчук, неодружений, дітей не мав. Навчався у загальноосвітній школі No26, працював на автокразі. Призваний на військову службу під час мобілізації 3 грудня 2022 року, а загинув 22 жовтня 2024 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Цукурине, Покровського району, Донецької області. Займав посаду командир кулеметного відділення", - така офіційна інформація про захисника України від військовослужбовця із позивним "Лиман".
За цими скупими рядками і військова звитяга, і суворі солдатські будні під час цієї жорстокої війни... І те, що мати не обійме сина і місце Дмитра завжди буде порожнім за дружнім столом.
"Це був мій товариш, знайомий з ним вже понад 15 років. Був порядною, доброю людиною. Ніколи в житті він мене не підводив, ніколи в житті я від нього не чув ніяких поганих слів про інших людей. Дуже добре Дмитро ставився до своєї мами. Дуже любив її, цінував. Як то кажуть, війна забирає найкращих. Світла йому пам'ять",- говорить Валерій.
Чоловік говорить, що зустрічав Дмитра Маркова уже коли він служив у лавах ЗСУ і приходив у відпустку.
"Я його зустрів, він каже: "Я воював, зараз знаходжуся вдома, у нього відгул був чи відпустка. Потім навесні знову його побачив, тоді говорив, що воює", - слова Валерія.
Пригадує, що товаришували, коли Дмитро навчався у ВПУ №7, а він - у залізничному технікумі.
"Він спортом свого часу займався, як всі хлопці. То футболом трішки, то іншим", - із спогадів кременчужана.
Дружина Валерія Юлія говорить, що Дмитро - назавжди в її пам'яті буде усміхненим.
"Його блакитні очі... Завжди готовий був підійти на підтримку", - розповіла жінка.
Після прощання в Міському палаці культури, Дмитра Маркова відспівали у Свято-Миколаївському соборі.
Поховають Героя на Свіштовському кладовищі, у меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.
Світлана Павленко
Фото Ігоря Борисевича
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
