Герої не вмирають! Вічна їм слава!
Пекучий біль і гіркий смуток війни чорним крилом накрив і наше місто.
Сьогодні, у День Незалежності України, Кременчук простився з вірним сином нашої Батьківщини, інспектором відділення тактичної підтримки патрульної поліції міста Києва, старшим лейтенантом поліції Романом Миколайовичем Зеленським.
Роман Миколайович народився 5 червня 1988 р. у Кременчуці. Тут пройшли його дитячі роки. Тут він закінчив школу. Згодом він поступив та закінчив у 2020 році Національну академію внутрішніх справ. Свою трудову діяльність він розпочав у 2015 році, пішовши працювати патрульним патрульної поліції Києва.
Він був один з тих патрульних, які стояли у джерел створення служби, а вже згодом став частиною батальйону тактико-оперативного реагування.
З початком повномасштабної війни Роман Миколайович став на захист України.
Навесні 2022 року він приймав участь у зачистках від ворогу населених пунктів Київської області, а саме Бучі та Ірпеня.
У листопаді 2022 року - приймав участь у бойових діях складі зведеного загону на Лиманському та Бахмутському напрямках.
Влітку 2023 року воював на Запорізькому напрямку, а також приймав участь запеклих боях в Серебрянському лісі. Останнім часом він приймав участь у стабілізаційних заходах у Курській області.
Роман Зеленський відзначився на службі професіоналізмом і відвагою. Він був доброзичливим, чесним, сміливим, незламним, із великою вірою та патріотичним духом, мужньо захищав Україну від російських окупантів.
За свої заслуги та героїзм Роман Миколайович був нагороджений заохочувальною відзнакою МВД - вогнепальною зброєю, а також почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України «Хрест хоробрих».
21 серпня, під час стрілецького бою, Роман Миколайович отримав тяжке поранення.
22 серпня Герой покинув наш світ, віддавши найдорожче - своє життя за свободу і Незалежність України.
Сьогодні на прощання з Героєм у Міський палац культури приїхали його побратими, поліціянти з різних міст України. Багато хто не стримував сліз, а прощаючись у труни з Романом, ставали на коліна.
Час від часу мати та сестра загиблого Героя, стоячи у труни, тримаючи Романа за руку, не стримуючи сліз, промовляли спогади та говорили найтепліші та найщиріші слова про нього.
Своїми спогадами про загиблого Героя поділився з журналістами і його побратим, начальник відділу тактичної підтримки департаменту патрульної поліції, майор поліції з позивним «Тимоха» згадав, що з Романом він познайомився ще в 2016 році, коли почали проходити спільну службу.
«Особисто у нього приймав фізо, особисто у нього був першим командиром. Для мене Рома - це ототожнення справжнього чоловіка, чоловік з сильним внутрішнім стержнем, з чіткою державною позицією, патріот своєї держави. Він самовіддано завжди ніс службу, намагався допомагати людям. І ось на початку повномасштабного вторгнення він одразу вступив до лав нашого зведеного загону, брав участь в обороні Києва, а саме в місті Ірпінь.
Потім, після Ірпеня, перемістився на харківське направлення, а восени 2022 року, із зведеним загоном ніс службу на східному направленні по різним населеним пунктам, захищаючи нашу державу, виконував бойові завдання по безпілотним літальним засобам, займався розвідкою, займався скидами, знищував ворога і був переведений у 2023 році на південне направлення. Потім він знову повернувся на Схід і зведений наш загін перемістився на сумське направлення…
Він володів такими чіткими лідерськими якостями. Користувався повагою людей, його поважали, за ним йшли і як на останньому бойовому завданні, коли під час зачистки приміщення він заходив першим, так як вів за собою групу і під час вогневого контакту з ворогом зазнав тяжкого поранення в голову, впавши в сильну кому.
До останнього моменту не було такої задачі, яку б він не міг виконати, якесь доручення або переміщення на якийсь напрямок. Він завжди був першим, завжди проявляв свою сильну потужну чоловічу складову.
Для мене це приклад справжнього чоловіка, батька. Він міг дружити, міг любити»,- каже поліціянт і вже згодом стоячи у труни обіцяє помститися ворогу за вбитого друга.
Ще один друг загиблого, поліціянт, заступник командира батальйону ТОР з позивним «Айриш» розповів, що з Романом познайомився, коли почали служити у патрульній поліції. Відразу хлопці знайшли спільну умову. Далі разом перейшли до взводу тактичної підтримки.
«В принципі, ось так, вже протягом 7 років були знайомі…
Він завжди любив отримувати від життя все. Він не боявся нічого, він завжди йшов вперед, він і працював, і відпочивав, займався спортом.
Я не знаю, коли він це все вистигав, але він завжди був першим. Він завжди рвався на війну з самого початку…»,- каже поліціянт.
А ще він пригадує, як Роман, повертаючись до Києва з Кременчука завжди привозив сувеніри. Це була риба.
Сьогодні поліціянти з Києва приїхали до Кременчука віддати шану загиблому Герою і провести Романа Миколайовича в останню дорогу, висловивши глибокі співчуття мамі Вірі Петрівні, батькові Миколі Олексійовичу, сестрі Юлі Миколаївні, а також синові Артему і доньці Софії.
Всі присутні на церемонії прощання у палаці культури розуміли, що немає слів, які б змогли заспокоїти душу рідних захисника України, але вони заявили, що вічна пам’ять і слава про Романа Миколайовича буде жити в їх серці та в історії патрульних України.
Проводжали Героя з Міського палацу культури, ставши на одне коліно.
Згодом його відспівали у Свято-Миколаївському соборі.
Свій останній спочинок він знайшов на меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.
Олег Булашев
Фото Ігоря Ліцкевича
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
