Камінь із секретом: як музейний привид грається з артефактами.
Днями у Кременчуцькій публічній бібліотеці відбулась зустрів із директоркою Краєзнавчого музею Аллою Гайшинською.
Вже понад 10 років цей заклад культури реконструюють і тому розвернути на повну свої експозиції заклад не має можливості. Тож такі зустрічі, де можна познайомитися з музейними артефактами, викликають неабияку зацікавленість містян.
Цього разу Алла Гайшинська на зустріч у бібліотеку принесла експонати із колекції мінералів.
Серед іншого, дуже цікавий камінь, який називається граніт писемний.
«Коли до нього близько придивитися, можна побачити такі тоненькі рисочки: здається, що там щось написано. Дуже довгий час цей камінь називався єврейським каменем, або іврит, тому що люди були впевнені, що на ньому щось схоже на єврейське письмо. Камінь називають рунічний, тому що раніше думали, що риски на камені – схожі на руни. Я повинна вам розказати, що і в слов'янських, і в єврейських сім'ях у Кременчуці вважалося, що цей камінь допомагає навчити дитину читати і писати. Причому сім'ї тоді були багатодітні і от для кожного майбутнього учня треба було знайти свій камінь. Тож, коли дитині виповнилося 6 років, батько, старший брат або хрещений знаходили для нього писемний камінь», - її слова.
Наступний експонат - гірський кришталь.
«Звичайно гірський кришталь набагато цікавіший, коли це великі шматки, з яких виробляють ювелірні прикраси. Здається, що це звичайний сірий камінь - нічим він не вирізняється, а зверху ось така щіточка і оце все гірський кришталь. Все це знаходиться у нас під ногами. Це все в районі Кременчука - це все Український кристалічний щит, яких на планеті чотири», - розповіла А. Гайшинська.
Алла Гайшинська стверджує, що цей камінь відкриває якесь потойбічне бачення і допомагає ясності мислення.
«Тому коли не знаєш, щось вирішити, не можеш розв’язати своє питання - подивишся на гірський кришталь і тобі прийде нова ідея», - говорить вона.
Ще один камінь - кварц із плямами.
«Коли я його вперше побачила, я просто подумала, що треба взяти мокру ганчірку і витерти, тому чи чорнило розлили, чи щось інше. А в геології це називається примазка. Тобто отут у нас азурит і малахіт. Азурит темно-синій камінь і малахіт – зелений. Малахіт - дуже цінний камінь, але я нагадую, це тут у нас в Кременчуці його не шукав. Тобто можливо ми ось тут з вами сидимо, насолоджуємось сонечком, а може там на глибині 50 метрів - поклади малахіту. І також ми знаємо, що коли довго дивитися на синій колір, принаймні так вважають, порівнюється зір. А якщо дивитися на зелений колір - заспокоюєшся і приходиш до тями», - розповідь Алли Гайшинської.
Червоно - смугастий камінь - залізистий кварцит.
«Розвіддані запаси залізистого кварциту на території Полтавській області складають 20 мільярдів тонн. Це найбагатше родовище в Україні, а можливо і в світі. З таких кварцитів, після збагачення роблять окатиші. А потім уже з них далі роблять те, що треба робити. Але коли взяти ось цю породу і обробити його певним чином, то він змінюється. Його ще називають Кременчуцька яшма. Тому що він дуже гарний", - зазначила Гайшинська.
Дуже знаковий камінь – кремінь чорний.
"Вони бувають різних відтінків. Я навмисне взяла чорний. Він такий показний і поки я його загортала в папір, він мені в декількох місцях вже його порізав. Кремінь відіграв найбільшу роль у житті людини, тому що саме з кременю відбивали гострі пластинки, якими можна було різати і з яких можна було робити наконечники стріл, завдяки якому можна було добувати вогонь. У середньовіччі і туди майже до 19 століття у рушницях були кремнієві замки, видобували вогонь і можна було стріляти. Досі дуже цілющою вважається кременева вода. Не сам камінь чоловік. А дехто вважає, що саме цей кремінь дав назву нашому місту. Чому би ні? Є така думка Я з нею сперечатися не буду, хоча вчені наполягають на інші", - розповіла директорка музею.
Наступний камінь був дуже дивенний. Ніби із золотими вкрапленнями. І історія, пов'язана з ними, не менш дивна.
"І нарешті, останній камінь з нашої маленької колекції. Я цей камінь принесла тому, що дехто із наших постійних учасників просив його принести. Камінь - не кременчуцький. Це надзвичайно рідкісний камінь. Він дуже мало в яких місцях зустрічається на планеті. Нам його подарували. Це астрофіліт. Вважається, що цей камінь є улюбленим предметом привида нашого музею. Ви ж всі знаєте, що її ім'я Іларія. Іларія дуже любить цей камінь і інколи з ним грається. Тобто із закритого приміщення, із закритої шафи камінь зникає, не порушивши печатки, а потім з'являється. Ну от я понад 40 років працюю в музеї і протягом 40 років згадую цю легенду. Одного разу мені навіть прийшлося з цим зіткнутися. Коли прибігла головний зберігач із страшною панікою - немає предмета, тільки була звірка і тут він зник. Це був саме цей камінь. Вона пропонувала викликати міліцію, але куди викликати - двері зачинені, печатка на місці. Тоді інша працівниця сказала – це Іларочка балується. Потім камінь з'явився", - зауважила директорка Краєзнавчого музею.
Алла Гайшинська каже, що це єдиний камінь у колекції музею, який проганяє депресію. Вважається, що астрофіліт дарує своєму власникові спокій, гармонію та допомагає знаходити правильні рішення у складних ситуаціях.
Таємниці цього каменю й досі залишаються нерозгаданими, а історія з привидом Іларією лише додає містичної аури навколо нього. Хто знає, можливо, саме завдяки цьому унікальному експонату кременчуцький музей зберігає у своїх стінах не лише історію, а й частинку справжнього дива.
Нагадаємо, Кременчуцький привид може стати безхатьком
Легенди рідного Кременчука: флотоводці, про яких ми не знали, та привид дому Володарських
Олена Ліпошко
Фото Ігоря Борисевича
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
