Пряма мова.
У самому центрі Кременчука, на розі вулиць Миколи Залудяка і Ігоря Сердюка, знаходиться будинок, який має велику історію. Про це нам розповів відомий кременчуцький краєзнавець Євген Бергер.
За його словами, теперішня вулиця Миколи Залудяка раніше мала назви: Тупа Піщана (що пояснювало і місцезнаходження, і характер благоустрою території), Преображенська (адже тут до 1930 року стояв Спасо-Преображенський собор), Червоноармійська та Квартальна. Колись це була одна з найперших вулиць Кременчука, яку заклали ще у 1774 році.
Саме на цій вулиці розмістився будинок кондитера Силаєва, який тепер можна впізнати по блакитному фасаду будівлі в стилі модернової класики початку ХХ століття.
Євген Бергер каже, що у дореволюційний період у цьому будинку була чи не найпозитивніша атмосфера. Йому не було аналогів у місті, адже тут продавали випічку, шоколад, тістечка, каву, чай, какао і навіть замовляли легкі сніданки та вечері.
«На другому поверсі цього будинку жила сім'я кондитера. Характерна деталь: у кременчуцькій жіночій гімназії навчалися 290 учениць. У кондитера був список їх Днів народження. У цей день кондитер посилав їм солодощі», - каже пан Бергер.
А ще у цій будівлі з 1916 року розміщувалося Кременчуцьке товариство взаємного кредиту.
Після революції 1917 року тут «оселилося» управління міської міліції. У попередніх історичних публікаціях Кременчуцька газета згадувала про те, що за часів сталінських репресій у підвалах цього приміщення розстрілювали «ворогів» народу.
«Тут, у підвалах, під час громадянської війни і в 30-ті роки розстрілювали людей. Щоб постріли не було чути, поруч з будівлею заводили автівки, а потім везли людей на цвинтар і там їх закопували…
Кажуть, що між цим будинком і приміщенням Козаченка, де зараз знаходиться управління охорони здоров'я, був підземний хід», - додає краєзнавець у свою розповідь цікавої містики.
Крім цього, під час Другої світової війни будинок став свідком активної мобілізації городян до захисту міста. Тоді у його стінах розмістився Перший кременчуцький окремий винищувальний батальйон із 300 бійцями. Такі військові формування охороняли важливі народногосподарські об’єкти: заводи, фабрики, залізничні вузли. Також бійці боролися зі шпигунами та диверсантами. Командував ними колишній начальник 1-го відділення міліції Григорій Сіряченко, комісаром був директор середньої школи №1 Іван Коваленко. Коли фронт був уже близько, військовий підрозділ передали в дивізію народного ополчення, а пізніше він став частиною Червоної армії.
Під час фашистської окупації міста (1943-1945 роки) в будинку знаходилася міська поліція. Відступаючи, нацисти підпалили будівлю. Тоді всередині все вигоріло. З часом приміщення вирішили оновити. А для цього у 1948 році його передали всесоюзному тресту «Кременчугтрансмашстрой». Пізніше тут розташовувалися держком Компартії України, держком комсомолу, комбінат «Кременчукбуд», трест «Кременчукнафтохімбуд».
Наприкінці 60-х років на торці будівлі з’явилася декоративна монументальна композиція «Кременчук учора і сьогодні». Щоправда, її наприкінці 90-х зняли.
Будівля на розі Сердюка та Залудяка була і управлінням МДБ, і бібліотекою, і будуправлінням
Олег Булашев
Відео Ігоря Борисевича