Судова справа.
7 серпня 2024 року у Крюківському райсуді Кременчука розглянули у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням уродженця Кременчука, громадянина України, освіта середня спеціальна, неодруженого, непрацюючого, раніше тричі судимого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 «Крадіжка», ч.2 ст. 121 «Умисне тяжке тілесне ушкодження», ч.4 ст. 186 «Грабіж» Кримінального кодексу України.
Як сказано у вироці суду, 30.11.2022 р. у вечірній час чоловік перебував за місцем свого мешкання у квартирі, де разом із запрошеними знайомими вживав алкогольні напої.
Під час вживання алкогольних напоїв, зловмисник помітив у знайомого належний останньому мобільний телефон «Хіаоmі Rеdmі 9Т» 4/64 Gb, який той залишив без нагляду у кімнаті, та у нього виник прямий злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану. Реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачений, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, в умовах воєнного стану, введеного на всій території України, керуючись корисливим мотивом та метою, повторно, шляхом вільного доступу, таємно заволодів мобільним телефоном «Хіаоmі Rеdmі 9Т» 4/64 Gb вартістю 3 тис 754,05 грн, що належав потерпілому.
Заволодівши мобільним телефоном потерпілого, зловмисник розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив знайомому матеріального збитку на вказану суму.
Його дії слід кваліфікувати за ч.4 ст. 185 КК України, так як він вчинив крадіжку повторно, в умовах воєнного стану.
Також, 28.03.2023 р., близько 23:00, зловмисник перебував у гостях, де разом з іншими знайомими вживав алкогольні напої.
Під час вживання алкогольню у нього, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник умисел на спричинення ще одному тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, зловмисник умисно наніс іншому знайомому два удари правою ногою по голові та обличчю потерпілого та 5 ударів кистями рук, стиснутими у кулак, по голові, обличчю та грудях.
Унаслідок протиправних дій зловмисника потерпілому спричинена у тому числі закрита тупа травма голови, що у своєму перебігу ускладнилась розвитком набряку-набухання головного мозку, яка відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння та перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілому.
Дії зловмисника слід кваліфікувати за ч.2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Крім того, у ніч з 28.03.2023 на 29.03.2023 р., точного часу не встановлено, під час вживання ним алкогольних напоїв разом з іншими знайомими, обвинувачений помітив на підвіконні належний на праві користування ним мобільний телефон марки «РОСО С 40», після чого у нього виник прямий злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення мобільного телефону.
Реалізуючи свій умисел, зловмисник, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, введеного на всій території України, підійшов до підвіконня, де лежав телефон, та, усвідомлюючи, що за ним спостерігають присутні у кімнаті, відкрито заволодів мобільним телефоном марки «РОСО С 40», вартість якого становить 3090,96 гривень, поклавши його до кишені, після чого взяв коробку з-під мобільного телефону разом із зарядним пристроєм та поклав їх до свого рюкзаку.
У подальшому з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, у результаті чого завдав ще одній потерпілій матеріальної шкоди на суму 3090,96 гривень.
Його дії слід кваліфікувати за ч.4 ст. 186 КК України, так як він, діючи повторно, в умовах воєнного стану відкрито викрав чуже майно (грабіж).
Обвинувачений у скоєних злочинах провини не визнав
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений вини у вчиненні злочинів не визнав.
Суду за епізодом, кваліфікованим за ч.4 ст. 185 КК України, показав, що вкінці зими 2022 року він зустрів на зупинці громадського транспорту знайомих, яких запросив у квартиру, де він мешкав.
Вдома вони разом відпочивали, після чого пішли. Перед тим, як піти, знайомий запитав, де його телефон, на що зловмисник відповів, що телефон у нього.
Години через дві він помітив у спальній кімнаті телефон потерпілого, списку контактів подивитися не міг, оскільки на телефоні був пін-код. Так як потерпілий не повертався за своїм телефоном, він, зустрівши ще одного знайомого на вулиці наступного дня, попрохав останнього повідомити його, що його телефон знайшовся, бо сам зі зловмисником близько не спілкувався та не знав, де він мешкає.
Через кілька днів (2-3) знайомий також не з`явився за телефоном і тоді він вирішив закласти телефон до ломбарду, а після отримання заробітної плати викупити телефон назад.
Для цього він попрохав ще одного знайомого здати телефон у ломбард, бо у нього не було документів, що посвідчують особу, попередньо вийнявши сім-карти та пояснивши на питання працівника ломбарду, що без різниці, чий телефон. Отримані за телефон кошти він залишив собі, крім 500 грн, які віддав ще одному знайомому у рахунок боргу.
Зазначив суду, що він не мав умислу на здійснення крадіжки телефону, заклав мобільний телефон саме з правом викупу, з наміром його повернути. На стадії досудового слідства виплатив потерпілому вартість телефону.
За епізодами, кваліфікованими за ч.2 ст. 121 та ч.4 ст. 186 КК обвинувачений суду пояснив, що у березні 2023 він познайомився зі ще одним знайомим, відразу потоваришували. Через деякий час той попросив у нього 2000 грн у борг, пообіцяв віддати 26-27 березня. Де саме це відбувалося він не пам`ятає. Обвинувачений погодився.
28.03.2023 р., близько 19 години, коли він повертався з роботи, біля будинку зустрів знайомого та вирішив зайти до ще одного, щоб забрати борг, той товариш пішов із ним. У кімнаті вони деякий час вживали спиртне, той сказав, що поки віддати борг у нього сьогодні не виходить. Також він, чув розмову про те, що їм треба закласти у ломбард чи віддати телефон за наркотичний засіб.
Він запропонував знайомому вийти на кухню поговорити. На кухні, де вони були зі знайомим самі, він запропонував у рахунок боргу віддати йому телефон. Знайомий погодився і попросив доплатити 1100 грн. Гроші він віддав знайомому на кухні, забравши собі телефон. Потерпілий поклав їх до кишені. Коли повернулися, той почав з ним неприємну розмову, внаслідок чого почався конфлікт.
Знайомий вскочив та вдарив зловмисника у груди. Після цього встали і інші присутні. Він, обвинувачений, розумів, що на нього напали троє чоловіків. У знайомого у руках опинився ніж. Коли обвинувачений забирав ножа, знайомий поранив йому ножем ногу. Він, обвинувачений, вдарив кілька разів знайомого , після того, як піднявся ще один , вдарив і його, штовхнув ще одного , який теж нападав, після чого другий встав і він його вдарив ногою. Другий знайомий ніби втратив свідомість, усі кинулися до нього витирати кров.
Обвинувачений, приводячи другого до тями, бив долонями його по обличчю (2-3 рази), після чого наказав обпертися об стіну та закинути голову назад, кров зупинилася.
Вказав, що знайомого він вдарив тільки два рази ногою, кулаком не бив. Зазначив, що всі присутні, крім нього, були у стані сильного сп`яніння, він не був. Після того, як усі заспокоїлися, продовжили розпивати спиртне.
Побитий то сідав, то лягав. Через деякий час додому пішов інший знайомий, потім і він.
Коли йшов, приблизно о 23.50, забрав телефон у знайомого, оскільки вже його купив, присутнім він не зобов`язаний був пояснювати, чому забирає телефон, також взяв і коробку. Той заперечень не висловлював. Його пішов проводжати інший знайомий .
Вказав, що не було умислу на нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, він лише захищався, також не було умислу на крадіжку телефону, оскільки за телефон він з потерпілим розрахувався.
При наданні показань обвинувачений вказав, що не говорив на слідчому експерименті про всі обставини, у тому числі не говорив і про ніж, оскільки його не запитували.
Пізніше, надаючи покази, вказав, що ніж у знайомого з`явився після того, як він його перший раз вдарив , вони почали боротися, той впав на кушетку, а потім, коли вставав, обвинувачений знову його вдарив. Під час дослідження відеозаписів слідчих експериментів із свідками зловмисник вказав, що він не пам`ятає через що виник конфлікт, телефон він побачив у себе зранку, як він у нього опинився, він не знає. Виявивши телефон, він пішов до ломбарду та заклав його.
Також під час дослідження письмових доказів обвинувачений повідомляв про застосування до нього фізичного та психологічного насильства в ході проведення досудового слідства. Проте вказав, що це не вплинуло ні на його покази на досудовому слідстві, ні на процесуальну поведінку. Також вказав, що під час та після його затримання працівники поліції постійно застосовували до нього психологічне насилля, погрожуючи йому, та завдавали фізичних страждань, хоча він не заперечував своїх дій. Зокрема, вказував, що після події у нього злегка боліли пальці на руці після нанесення ударів одному зі знайомих, а потім працівник поліції почав виламувати їх, чим спричинив перелом двох пальців руки. Вказав, що внаслідок застосування до нього насильства він не оговорював себе та не давав неправдивих показів.
Листом від 20.10.2023 суд повідомив територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтава та Кременчуцьку окружну прокуратуру Полтавської області про зазначені обвинуваченим факти застосування до нього насильства під час проведення досудового слідства. 27.11.2023 з Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР у м. Полтаві надійшла відповідь, згідно з якою лист суду направлено за належністю до Полтавського управління ДВБ НП України для організації розгляду у межах компетенції. 27.12.2023 до суду надійшов висновок службового розслідування, з якого вбачається, що проведеною перевіркою не підтверджена інформація, викладена обвинуваченим щодо застосування відносно нього з боку працівників поліції недозволених методів дізнання, при цьому у межах проведення перевірки обвинуваченим подано власноручно написану заяву, у якій він просив перевірку з приводу наявності у нього тілесних ушкоджень не проводити, вказані тілесні ушкодження отримав напередодні затримання у ході бійки.
Що вирішив суддя?
Заслухавши справу, суддя обвинуваченого визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст.185, ч. 2 ст. 121, ч.4 ст. 186 КК України та призначив йому покарання:
за ч. 4 ст.185 КК України - у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі,
за ч.4 ст. 186 КК України у виді 8 років позбавлення волі,
за ч. 2 ст.121КК України - у виді 8 років позбавлення волі.
«Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, призначити обвинуваченому остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з 07.08.2024. Зарахувати у строк відбування покарання строк перебування під вартою з 15 год. 48 хв. 29.03.2023 по 06.08.2024.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою…
Стягнути з обвинуваченого на користь держави 2454 грн 14 коп витрат за проведення судових експертиз.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення»,- сказано у вироку.
Клим Соколов
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
