Герої не вмирають!
Сьогодні хол Кременчуцького міського палацу культури був заповнений молоддю та людьми середнього віку, старших містян. Вони тримали в руках живі квіти та клали їх до урни з прахом, огорнутої жовто-блакитним стягом. Усі прийшли сюди провести в останню путь відомого, але молодого розвідника, солдата Івана Олексійовича Юрченка. За своє коротке життя хлопець встиг зарекомендувати себе як мужньою, благородною та сміливою особистістю.
Народився майбутній Захисник 23 березня 1999 року в нашому місті. Тривалий час проживав у Кременчуці. Навчався, потім деякий час працював в Києві. Згодом повернувся та дуже активно допомагав Збройним Силам України.
Окрім цього, до війни Іван навчався на барбера. За словами «Художника», він настільки добре освоїв цю спеціальність, що повинен був їхати на міжнародний конкурс.
«У нього багато друзів, які захищають нашу Батьківщину. Так він подружився з хлопцями з 92 окремої механізованої бригади, більш за все - з розвідниками.
Так склалося, що він був дуже благородним, імпульсивним хлопцем. Дівчину, з якою він зустрічався, він вивіз на кордон і відправив до Германії. А сам, не сказав матері нічого, поїхав до своїх хлопців-розвідників у Харків і підписав контракт. Така була людина. Він хоч і молодий, але дуже наполегливий, патріотичний хлопець, наше майбутні. Безвісти з нього. Коли принесли документи, щоб безвісти зник, я очікував його побачити, що він з'явиться», - розповів військовий із позивним «Художник».
Тож, оскільки хлопець був фізично дуже сильним, високим, сміливим - йому після деяких занять і навчань довірили розвідгрупу. Але в одному з бойових завдань біля населеного пункту Андріївка Бахмутського району, 29 жовтня, їх група потрапила під шквальний вогонь. Через активність бойових дій на тому місці іншим солдатам пробратися до місця бою було практично не можливо. Тож Іван до останнього вважався безвісти зниклим і усі його близькі сподівалися, що його немає серед загиблих.
Коли ж тіло знайшли та пізнали, повідомили рідним. За заповітом, Івана мали кремувати. Що і було зроблено у Харкові. І уже з прахом сина його мама повернулася до нашого міста.
Поруч із урною - відзнака воїна, отримана ним ще при житті.
«Так сталося, що я сьогодні вношу урну з його праху. Це для мене велика честь. Адже він розвідник, дуже сміливий. І це велика втрата для нас усіх. Отакі хлопці нас захищають - наші герої. Вони були разом з нами, ми їх не помічали. Але своїми героїчними вчинками вони показують, що вони цвіт нашої нації» - зі скорботою підсумував військовий. Та додав, що такі Захисники назавжди залишаються у нашій пам'яті та серцях,
Завжди усміхненим, життєрадісним, з почуттям гумору – таким пригадує Івана його подруга дитинства і ще недавнього сьогодення - містянка Вікторія.
«Ми дуже давно дружили з Іваном. Можна сказати, з дитинства. І до сьогоднішнього дня ми продовжували з ним дружити, спілкуватися майже кожного дня. У нас була спільна компанія. І тому ця втрата дуже болісна для нас всіх. Дуже високу ціну йому довелося заплатити за нашу свободу. І ми будемо завжди пам'ятати. Я знаю, що він завжди залишиться в наших серцях», - її слова.
Вічна пам'ять нашим Героям!
Поховають Івана на Меморіалі для поховання учасників бойових дій на Свіштовському кладовищі.
Співчуття рідним та близьким.
Нагадаємо, Завтра Кременчук прощатиметься із Іваном Юрченком, який загинув під Бахмутом
Ліна Романченко
Фото Микити Ліцкевича
Підписуйся на розсилку новин на каналі Telegram. Дізнавайся першим найважливіші та найцікавіші новини!
